Чому кожне Богородичне свято є також нашим святом – читайте в новому блозі о. Володимира Лукашевського

Якось по-особливому відчувається кожне велике релігійне свято, скажімо, Різдво Христове, Преображення Господнє, а чи Пасха. Всі вони приносять радість, відпочинок, додають привід задуматися над власною душею, над тим, що й справді вічне та, поза всяким сумнівом, важливе. Однак, нещодавно я зрозумів, що ще по-іншому, можливо, якось по-домашньому відчувається кожне Богородичне свято. Молячись Літургію чи готуючи проповідь, усвідомлюєш, що ти вже знаходишся деінде, тільки не тут, де зараз є твоє тіло. Хтозна, а може це наша Матір ось так просто запрошує нас до себе в гості, бо ж кожне Її свято – це, перш за все, для нас.

Пресвята Діва Марія є та, Яка ніколи в історії спасіння не акцентує увагу на собі. Подивімося на будь-яку ікону, де вона тримає на руках Ісуса. Її рука та все єство постійно вказує на Нього, як на єдине джерело спасіння. Марія є та, Яка вже від свого зачаття і аж до смерті старалася сповнити Божу волю, шукала за нею. «Ось я Господня слугиня» (Лк. 1, 38) є неначе кредо Її життя, ісповідь Її віри. Так Вона каже Гавриїлу в часі благовіщення; так Вона каже Симеону в епізоді Стрітення, коли той пророчить їй «мечі болю»; врешті так Вона каже під хрестом, коли Господь довіряє Їй стати матір’ю людського роду.

ПРОДОВЖЕННЯ..

Powered by WPeMatico

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com