“З ним у вічність відійшла і певна епоха” – спогади про о. Івана Козовика

Як ми повідомляли раніше, 27 вересня на 92 році життя упокоївся в Бозі отець Іван Козовик. Невтомного професора, якого знали далеко поза межами Прикарпаття, похоронили в Дем’яновому Лазі. З ним у вічність відійшла і певна епоха… Ось як про отця згадують Митрополит Володимир, Владика Василь Івасюк, священники, просто друзі та знайомі.

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківської Архієпархії Вдаика Володимир Війтишин:

«Отець Іван Козовик у старшому віці став священником. Те, що було закладено в молодості, що дав новіціат, мала семінарія, виховання професорів, залишилося з ним назавжди. Він першим приходив вранці на Літургію до Архікатедрального собору Святого Воскресіння, останнім йшов додому.

Владика Софрон Дмитерко побачив ті здібності й таланти в отця Козовика, яких не було в інших викладачів, і запросив його розбудовувати Духовний інститут. Владика Софрон Мудрий також наголошував на дарі його служіння Церкві. У нас такого покоління священників та викладачів не було, бо одні були знищені, інші – вивезені. Отець Іван був для нас, наче батько. Я з ним завжди мав гарні та теплі стосунки. При кожній зустрічі він складав руки і просив у мене благословення.

Отець Іван нас всіх вражав своїм прикладом, бо був не тільки великим мовником, високоосвіченим, а мав різноманітні знання, зробив переклади з латини для всіх наступних поколінь семінаристів. Родина Козовиків також є для нас прикладом. Добродійка п. Надія багато років допомагала отцеві, щоб він міг так плідно працювати. Вони скрізь були разом: щодня – на ранішній Літургії, на всіх церковних та світських заходах. Отець Іван був обдарований Богом ще й даром співу. Не знаю, хто ще зі священників знав так багато народних пісень!

Це великий вчитель та добрий приклад священника з числа галицького духовенства!».

Правлячий Архієрей Коломийської єпархії Владика Василь Івасюк:

“Отець Іван Козовик вчив нас любити Україну, свою землю, шанувати батьків. Він перейшов усе: і страждання, і світлі дні. Нам залишив ідею – Ora et labora (молися і працюй)… На цих принципах маємо будувати усі ділянки нашого життя.

Як викладач, був вимогливим, тож семінаристи десь інколи нарікали на нього. Однак, якби так всі викладачі та представники влади ставились до своїх підлеглих, то в нашій державі був би порядок. Він був професором з великої літери. Він дбав за науку особисту, такого ж наукового рівня вимагав і від студентів. Завдяки о. Івану під час навчання в Римі наші отці краще знали італійську, ніж ті, які не вчили латину.

До останнього дня він приймав Святе Причастя, жалкуючи, що вже не може особисто бути в храмі. Ми з ним були в добрих стосунках, планували спільно видати книгу, але не встигли. Хотів би, щоб якомога більше людей брали з нього приклад. Він і у вічності буде для нас тим скарбом, людиною з великої літери, священником по духу.

Схиляю голову перед ним, добрим пастирем, як єпископ, шаную його спадщину, яку залишив Церкві, а це: «Працюйте і збудуєте Україну. Служіть ревно людям і отримаєте патріархат».

Світ має рівнятись на отця Івана Козовика”.

Синкел у справах капеланського служіння, доктор богослов’я о. Василь Рак:

“Отець Іван Козовик був авторитетним чоловіком, який мав ґрунтовне виховання від отців-редемптористів, його проніс через ціле життя. Багато передав нам, молодим, зокрема витримку, силу духу.

Отець Іван вражав нас тим, що знав багато мов. Особисто для мене він був прикладом того, щоб постійно вчитися і працювати над собою”.

Синкел у справах монашества о. Йосафат Бойко, ВС:

“Отець Іван, як викладач, мав унікальну здатність пояснювати складні філософські речі простими словами. Він чітко розумів і вмів пояснити вчення Католицької Церкви, добре знав твори і вчення Святого Томи Аквінського і про це часто говорив.

Отець Козовик на антропології розглядав питання душі. Люди часто не вникають у ці речі. Його дивувало, коли хтось говорив дурниці, тому навчання в нього спонукало говорити тільки мудрі речі. Цим він мені запам’ятався”.

Судовий вікарій Івано-Франківської Архієпархії о. Степан Балагура:

“Отець Іван вражав своєю принциповістю. Був глибокою людиною, називав біле – білим, а чорне – чорним, у нього не було сірого.

Ми мали велике щастя з ним служити і бачити, з яким трепетом він ставився до Святої Літургії. Він давав приклад гідної людини, картав, напоумляв, коли було потрібно. Був глибоко воцерковленою, віруючою людиною. Запам’ятався, як невтомний працівник, був ерудований, майже до 90-річного віку розумів політичну ситуацію в країні, вмів відрізнити зерно від полови.

Отець Іван – це достойний Христовий священник. Його чесність і порядність є прикладом для наслідування”.

Головний редактор газети «Нова Зоря», керівник Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії.о. Іван Стефурак:

“Щоб описати людину з великої літери, з якою минулої суботи попрощався не лише Івано-Франківськ, але й вся УГКЦ, світлої пам’яті о. Іваном Козовиком, не вистачило б нам і окремого спецвипуску нашої газети. Про нього можна розповідати як про непересічного науковця, довголітнього професора та просто ревного священника.

Проводжаючи новопреставленого о. Івана в останню путь, звичайно, з одного боку, як і в усіх присутніх, у мене з’являвся сум від того, що від нас відходить дорога нам людина, а з нею – ціла епоха її творінь. Але цей сум перебивався спалахуванням яскравих сторінок з його життєвого шляху та наших стосунків з ним. Усі знали о. Івана як строгу постать, але ця строгість завжди піддавалася нашим почуттям любові, бо була справедливою. А ще ця строгість завжди розріджувалася доброю порцією чудового гумору, яким був переповнений о. Іван. Він дуже добре пам’ятав це правило: «сумний християнин – сумнівний християнин». Тому завжди був радий розповісти щось смішне, а ще краще йому вдавалося перетворити сувору ситуацію на щось навіть і кумедне. Тому хоч він і відійшов від нас, але залишив нам багато своїх доробків, надбань та просто позитиву”.

Сотрудник Архікатедрального собору св. Воскресіння о. Євген Андрухів:

Мене вражало, що о. Іван Козовик був не тільки філософом, а ще мав розуміння мистецтва. Він часто заходив до мене в майстерню, мав певну візію щодо ікон у майбутньому. 

Був адаптований до сучасності, був модерніший у мисленні щодо майбутнього України, Церкви. Здавалось, що ми, молоді, були старші своїми консерваторськими поглядами.

Доктор філософії о. Віталій Козінчук:

Отець Іван був моїм духівником, захоплював мене схоластичною філософією, знанням західної естетичної думки, а з іншого боку – простотою і християнською відкритістю, людяністю. Він як науковець і священник вмів чесно себе виразити, як людина.

Журналістка газети “Нова Зоря” Юлія Боєчко:

“Отець Іван мав неабиякий дар слова і ним прославляв Творця. Пригадую, як одного разу він розповідав про мурашку, наче про цілий космос, казав, що вона, така крихітна істота, так само люблена Господом, як і людина. Мова пастиря була дотепною, живою, пересипаною жартами, латинізмами, афоризмами. Мене найбільше вражала отцева пам’ять. Він так детально описував події 70-річної давнини, ніби це було вчора або й сьогодні.

Господь опікувався своїм духовним сином упродовж усього його життя. Багато разів Божа рука рятувала його від лиха та кари. Тож довгий вік отця Івана – це дар за його синівську вірність та любов”.

Вчителька української мови Світлана Гордюк:

Отець Іван народився на свято Трьох святителів, а помер на свято Воздвиження Чесного Хреста. Я його дуже шанувала, бо був життєлюбом, радів життю. Радо давав благословення і дорослим, і дітям. Добре виховав своїх дітей та онуків.

Отець Іван був не тільки поліглотом, який знав дев’ять мов, але й справжнім українцем. Писав вірші, мав красивий голос, любив співати народні пісні. Знання латини, яке дав семінаристам їхній викладач о. Іван Козовик, дуже допомагало їм, коли вони їхали на навчання до Італії.

Дуже любив Пречисту Діву Марію, написав книгу «Моя Небесна Ненька». Часто відвідував «Просвіту», брав активну участь в її роботі, був дуже вимогливим до себе та до інших. Був простий у ставленні до інших, з ним легко було спілкуватися. Отець довіряв Божому провидінню і милосердю.

______________________

Долучайтесь до нашого каналу у Telegram – тут завжди найважливіша та найактуальніша інформації з життя Церкви одразу у Вашому смартфоні! 

Спогади зібрала Юлія Боєчко спеціально для християнського тижневика “Нова Зоря”

 

Powered by WPeMatico

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com