Отець Ігор АНДРІЙЧУК: з духовної спадщини Омеляна Ковча користають багато людей

Церкву Пресвятої Трійці УГКЦ в с. Космач Косівського району, попри порівняно нетривалу історію – збудована у 1995-1997 роках силами місцевої громади, вважають унікальною з огляду на кілька причин. Це традиційна гуцульська церква, побудована без жодного цвяха, з автентичними космацькими килимами і вишивками. А ще вона особлива тим, що є правонаступницею  історичного храму Преподобної Параскеви Сербської, де служив батько блаженного священномученика Омеляна Ковча. Про цього греко-католицького священика, який рятував від знищення євреїв і символічний прах якого знаходиться у храмі, говоримо з настоятелем церкви Пресвятої Трійці УГКЦ о. Ігорем Андрійчуком.

 – Космач називають особливим селом. Одне з найбільших у Україні, це село майстрів і гуцульських традицій, героїчної історії і вільнодумства у пізніші часи. Тут один час священиком був майбутній Патріарх УПЦ КП Володимир (Романюк), тут він хрестив В’ячеслава Чорновола. Кажуть, це був своєрідний дисидентський центр. Ще раніше священником тут був батько Омеляна Ковча.

– Напевно, легше перерахувати, кого з відомих людей не було в Космачі – з політичних діячів, з культурних діячів, з митців. Треба сказати, що в радянський час Космач був такою собі забороненою зоною. Сюди не рекомендували їхати. Тут, зокрема, намагалися арештувати Ліну Костенко. Але Космач має такий особливий, мабуть, магнетизм, який, незважаючи на всі заборони, приманював сюди відомих людей. Як казали вони, їхали сюди зарядитися власне цією енергією.

– Відомо ж, що Космач ще називають «келією сонця».

– Я дещо боюся таких висловлювань про енергію, бо ми йдемо у храм не по енергію, ми йдемо, щоб помолитися Богу. Але дуже часто туристи, які приїжджають до нас, кажуть, що в нашій церкві особлива, тепла атмосфера і що їм тут добре молиться. І це не може не тішити. Та і наша церква Пресвятої Трійці є правонаступницею історичного храму Преподобної Параскеви Сербської, де священиком був батько блаженного священномученика Омеляна Ковча Григорій Ковч.

– Та церква не збереглася?

– Той історичний храм знаходився неподалік, його називали Довбушівською церквою. За переказами, сам Олекса Довбуш жертвував на неї гроші, там молилися опришки. І саме в тому храмі складали присягу перші вояки УПА. Тож наш храм є спадкоємцем тих традицій і тієї ідеології. На жаль, наприкінці 80-х років він був спалений. Швидше всього, помогли – звично для тих часів.

– Як ви сказали, там правив батько Омеляна Ковча. І сьогодні Космач знаний тим, що тут народився цей блаженний священномученик і праведник України. Під час німецької окупації Галичини він хрестив євреїв, щоб врятувати їх від знищення – таких було більше 600. За це його заарештувало гестапо і запроторило до концтабору Майданек, де він таємно продовжував священицьку діяльність. Чи маєте якісь реліквії, пов’язані з Омеляном Ковчем?

– Ми маємо символічний прах Омеляна Ковча у нас на тетраподі. Його передано з концтабору Майданек під Любліном у Польщі. Символічний, бо Ковч був спалений у загальній печі крематорію й ідентифікувати, що це саме його прах, нереально.  В нас є також ікона Омеляна Ковча, автор Володимир Сикута зі Львова. Таких ікон на той час, коли її виготовляли, було тільки три: на Сихові у Львові, коли приїжджав Папа Іван ІІ, у Києві на Аскольдовій могилі і третя була у нас. Зараз їх уже є більше, але думаю, що наша все-таки унікальна через те, що вона з житієм. І на ній, зокрема, зображена церква Параскеви, де служив батько Омеляна Ковча Григорій Ковч.

– Чи можемо сказати, що сюди, до Космача, приходять вірні на прощу?

– Не ходять ще на прощу, але я думаю, що це питання часу. Насамперед тому, що у нас є символічний прах священномученика. Перенесення цього праху до нашого храму стало важливою подією не тільки для космачан, а й для всіх, хто бажатиме відвідати рідну землю блаженного Омеляна Ковча і проситиме його заступництва. І ми молимося через його заступництво, оскільки Омелян Ковч проголошений також покровителем душпастирів в Греко-Католицькій Церкві. Ми молимося і просимо його заступництва, кожного року святкуємо його свято. Принаймні раз у два роки до нас приїжджають з Перемишлян хор або театральний гурток, які ставлять вистави про Омеляна Ковча. Там, у Перемишлянах, він більше часу служив, вагомий слід залишив.

– Чи достатньо люди знають про Ковча?

– Хоча він у нас в Космачі народився, але мало людей знають про Ковча і нема таких старожилів, які могли б якусь автентичну інформацію про нього надати. Принаймні я не знайшов таких людей. Але ми маємо це виправляти.

Поділюся планами. На подвір’ї перед храмом ми будуємо капличку, яку маємо намір приурочити Омеляну Ковчу. Там криниця, а зверху робимо каплицю, плануємо на ній поставити хрест, тотожний тому, що був на церкві Преподобної Параскеви. По старих фотографіях ковалі намагатимуться відтворити цей хрест. І це буде певний символізм, оскільки з духовного джерела Омеляна Ковча черпало багато людей, і не тільки в Космачі, і не тільки в Україні, і не тільки української національності, тому що він рятував євреїв. І буде символічно, що з криниці, яка знаходитиметься під цією каплицею, буде багато людей черпати і пити воду та молитися. Я думаю, це буде цікаво для багатьох, хто заходитиме в наш храм.

 Довідково: Блаженний Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у Космачі. У 1911 р., після закінчення римської колегії святих Сергія і Вакха, прийняв священичі свячення. Провадив місійну діяльність серед українців-католиків у Югославії. В 1919 р. пішов добровольцем до лав Української Галицької Армії – став польовим духівником січових стрільців. Понад 20 років душпастирював у Перемишлянах на Львівщині. У 1939 р. більшовики переслідували отця Омеляна Ковча як небезпечного українського націоналіста. Але тоді священика сховала єврейська громада, яка вважала його великим гуманістом. У грудні 1942 р. був заарештований гітлерівцями за масове хрещення євреїв. Спочатку перебував у тюрмі на Лонцького у Львові, а потім – у концентраційному таборі в Майданеку. У листах просив родину, щоб не клопотала про його звільнення, оскільки серед в’язнів він був єдиним священиком. Омелян Ковч відправляв Богослужіння, сповідав і причащав в’язнів шматочками чорного хліба. Загинув 25 березня 1944 р. Своє перебування в концтаборі сприймав як Божий дар. Єврейська рада України надала о. Ковчу звання «Праведник України». В 2001 р. у Львові беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Восени 2008 р. Синод Єпископів УГКЦ проголосив блаженного священномученика Омеляна Ковча покровителем душпастирів УГКЦ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com