Отець Микола КРУШЕЦ: Ми прагнемо допомогти неповносправній молоді адаптуватися до життя у цьому світі

На парафії святого Андрія Первозванного УГКЦ у Калуші діє осередок Благодійного фонду «Карітас», де надають допомогу неповносправній молоді. Працюють тут настоятель храму-каплиці о. Микола Крушец та його дружина Мар’яна, за фахом медик. Осередок «Карітасу» знаходиться неподалік каплиці. Тут обладнано кілька кімнат, де молоді люди з обмеженими можливостями можуть займатися, спілкуватися, грати в настільний футбол чи теніс. А нещодавно з благословення Владики Володимира (Війтишина) розпочали проект зі створення центру надання соціальної допомоги в приміщенні колишнього дитячого садка. Детальніше  – у розмові з о. Миколою Крушецом.

  Їдучи до вас у Калуш, ми вже знали, що особливістю вашої парафії є робота з молоддю та діяльність осередку «Карітас». Не розділяєте для себе, що важливіше?

– Церква не тільки уділяє чини благословення, Святі Тайни, але й вибирає собі якусь специфіку праці. Як тільки почали працювати, то вибрали молодь. У нас на парафії є дві молодіжні ініціації – «Українська молодь – Христові» і «Вівтарна дружина» (хлопці, які прислуговують біля престолу). Також ми не полишаємо молодь, яка має особливі потреби, з інвалідністю. Маємо при парафії вже третій рік парафіяльний «Карітас» святого Андрія Первозванного. Створилися ми завдяки «Карітасу-Івано-Франківськ» і «Карітасу-Фульда-Німеччина».

– Скільки підопічних у вашому осередку «Карітасу» і як організована робота з ними?

– Маємо 36 молодих людей віком від 18 і старші – це за проектом. Але також не можемо відмовити, якщо батьки приводять дітей менше 18 років. Ми зустрічаємося вісім разів на місяць. Це чотири гурткові заняття, два тренінги соціальної адаптації – щоб ми могли їм трохи помогти, як вони мають адаптуватися, і також є два заходи дозвілля. На тренінгах соціальної адаптації ми розглядаємо різні теми: як неповносправній молодій людині жити у нашому світі, вміти піти до магазину, приготувати їжу, знати права людини, обов’язки. Ми також знайомимо нашу молодь з Богом, розмовляємо про віру, заповіді Христові, ставлення до батьків.

– Найбільше часу відводите на гуртки – чотири заняття. Напевно, вашим вихованцям цікаво щось робити самим? Що саме їм під силу?

– На гуртковій роботі вони мають ліпку з глини – тут нам допомагає підприємство «Кахелина» (очолює Ярослав Броніславович Чернюк), безкоштовно надають глину. Наші вихованці ліплять, для них це моторика пальців добре виробляється. І потім ми їхні вироби відвозимо на «Кахелину», там їх малюють і печуть – все безкоштовно, благодійно. Це дітям дуже важливо, адже їхні вироби виходять дуже гарні. І хоча у них є свого роду обмеження, вади, але вони відчувають, що вони потрібні. Також є різні аплікації, малювання – все для того, щоб виробляти моторику пальців, уяву, фантазію.

– А дозвілля як організовуєте?

– Це піца, це кінотеатр «Мінерал». Тут відчуваємо підтримку міської ради. Вдячні також, що є благодійники. Організовуємо пікніки, екскурсії різного роду. Дуже багато вихованців відвідують такі заходи. А ми намагаємося робити так, щоб вони виходили з свого дому. Цим ми займаємося з моєю дружиною. Вона є соціальний працівник, за фахом медик. А члени спільноти «Українська молодь – Христові» готують виставу на Миколая, яку показують для молоді «Карітасу» в палаці культури «Мінерал».

– Вивести молодих людей з обмеженого простору квартири чи будинку – це важливе завдання. Але не може не постати питання: а далі що?  

– Ми побачили найбільшу біду в тому, що батьки переживають: що буде з їхніми дітьми, як їх не стане або як у них самих почнуться якісь проблеми зі здоров’ям. Діти не є соціально адаптовані. І ми вирішили створити, як за кордоном, центр надання соціальної допомоги, де може людина повноцінно і комфортно проживати тимчасово або навіть і ціле своє життя. Ми беремо в оренду приміщення колишнього садочка на вул. Долинській, тисячу квадратів, два поверхи, де здійснимо повністю реконструкцію будинку, щоб зробити там комфортні кімнати європейського зразка. Зараз працюють проектанти, долучалися студенти технікуму, щоб прибрати запущене приміщення. Цей будинок буде розрахований на 35 людей. Там зможуть проживати люди з особливими потребами, а також одинокі люди похилого віку. Там буде актовий зал, їдальня, світлиці, само собою каплиця, камінна зала. А ще там буде стаціонар, щоб батьки могли привозити дітей з дому до нашого центру, аби вони могли там цілий день перебувати, займаючись гуртковою роботою, дозвіллям, і потім авто відвозило б дітей додому. По-перше, це дуже полегшення для батьків. А, по-друге, для молоді це цікаво, бо вони виходять з зони свого будинку, з обмеження стін.

– На скільки дають в оренду це приміщення?

– На 25 років. Цей проект ми робимо з підтримки нашого Владики Володимира. Це його ідея, він живе цим.

– Ви нещодавно заклали фундамент під нову церкву Андрія Первозванного поряд з каплицею. Фінансово не складно буде і храм будувати, і проводити реконструкцію дитсадка під реабілітаційний центр?

– Ми розуміємо, наскільки обтяжливо будувати і храм, і центр. І якщо говорити по грошах, воно не буде мати дотичність одне до другого. Ми це пояснили нашим парафіянам. Зі створенням реабілітаційного центру надіємося на благодійні фонди. І ми будемо позиватися до них з благословення, з підтримки Владики Володимира. Думаю, це матиме життя, оскільки єпархія наша веде добре соціальне життя, знаємо про такі проекти як католицька школа, лічниця святого Луки, ремонт архиєпархіальної будівлі, семінарії з допомогою закордонних фондів. Маємо надію на це. Є також тісна співпраця з міською владою. Це спільний проект Церкви і міста, бо велика потреба є в тому. І є багато людей, які хочуть підтримати і допомогти. І є команда, бо одна людина все зробити не може. Бог добрий, є надія на те, що все вдасться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com