Отець Василь КАЛИН: ідея спільності громаді сподобалася – разом святимо воду, разом вшановуємо героїв, разом ведемо сербен

Село, де ніколи не було міжконфесійної ворожнечі, – так кажуть про Чортовець Городенківського району. Це село має давню історію і добрих людей. Воно особливе навіть своєю назвою, яку змінювали в радянські часи на Назаренкове, а потім первинну повернули. Воно відоме унікальним великоднім танцем сербеном, який ведуть тільки чоловіки, поки жінки латкають і співають веснянки і гаївки. Тут діють дві церкви – Перенесення мощей Святого Миколая ПЦУ та Пресвятої Трійці УГКЦ, але ніколи не було поділу людей за вірою і сварок через це. Вже чимало років парафіяни православного і греко-католицького храмів збираються на спільні молитви і заходи. Про це детальніше у розмові з священиком церкви Святителя Миколая ПЦУ о. Василем Калиним.

– На початках, коли Україна отримала незалежність, постало в селі питання про віру. Наша церква – вона була діюча і за часів радянської влади – була православна, фактично московська, ще казали руська. Коли ж прийшла Незалежність, повернулась греко-католицька церква, люди хотіли, щоб була більше українська церква. Багато хто вважав, що греко-католицька церква – то українська, а православна – це є руська. Ми в той час також зібрали збори священиків і сказали, що від’єднуємося від Росії, буде православна церква, але Київського патріархату. Але в той час не можна було так швидко все зробити і пояснити людям.

І як їм пояснили, як люди поділилися? Бо знаємо, що в багатьох селах були міжконфесійні конфлікти, протистояння.

– Добре, що у нас були дві церкви і не треба було ділити. Наша церква була діюча, друга церква – Святої Тройці в радянські часи була закрита, але у нас в селі були підпільні священики УГКЦ. І коли настала незалежність України, то греко-католики нагадали, що наша церква будувалася як греко-католицька. Але так як у нас є ще одна церква, то так мирно обійшлося, що греко-католики сказали: ми собі ту церкву беремо, а ця вже хай буде православна. Можливо, на початках і були якісь міжусобиці, бесіди, бо люди не розуміли, чому там одна віра, там друга, але щоб там билися, чи ворожнеча, чи захоплення храмів – цього у Чортівці не було. За кілька літ люди поділилися, як ми кажемо, «по річку». Ті, що ближче до церкви Святої Тройці, пішли до тої греко-католицької церкви, а ці, що біля цієї церкви Святителя Миколая – до цієї, православної.

Так би мовити, не по вірі, а географічно?

– Так, поділилися географічно. І, знаєте, претензій ніяких не було. Котра церква ближче, до тої я йду. А через кілька років люди йдуть до тої церкви на Службу і до нашої – на цю сторону і на ту сторону. Але бувають такі випадки, коли є похорон. Померла людина, є родичі і там, і там. Несуть людину в греко-католицьку церкву, йдуть люди і з православної. Молилися, ніхто не забороняв. Потому Служба в сорок день, в рік. Приходять до церкви, моляться всі. Є ще якісь заходи в тій церкві і в цій – чому нам разом не збиратися? Я вважаю, це не священиків така заслуга, захід до об’єднання, а самих людей. Священики підтримали в цьому людей і сказали: давайте ми разом будемо святити воду, давайте разом будемо святкувати День незалежності. У нас є пам’ятні місця, ми там зберемося і будемо відправляти спільно. І ви знаєте, ця ідея спільності дуже людям сподобалася.

– Священики не були проти?

– Добре, що священики такі були, що цю ідею сприйняли, бо могли сказати: «Чого ми маємо йти з ними? Нехай вони собі, а ми собі». Ні, священики на той час проявили мудрість, підтримали громаду. Перший раз то було Водосвяття. Разом прийшли до каплички – це тепер капличка, а на той час просто хрест біля річки поклали – дві громади зійшлися і разом два священики святили воду, разом з громадою. Ви знаєте, яке це мало значення для громади. Бо після розділення її на дві частини це як би об’єднання получилося. Люди були дуже задоволені. І після того ми майже всі такі заходи проводимо спільно: чи День незалежності, чи святимо воду, чи біля пам’ятника Тарасові Шевченку вшановуємо Небесну Сотню. Як концерти у клубі, то два-три номери кладе наш церковний хор, два-три – хор з тої церкви.

А ще Чортівець славиться великоднім танцем сербеном. Кажуть, ви його теж спільно виконуєте. І нам довелося почути в селі від людей, що цей танець теж об’єднує.

– На початках цей танець ходили чоловіки на тій стороні і на цій. Цей танець ми ходили не 20 років назад, не 30, ніхто й не скаже, скільки років має цей танець – він ще від прадідів. Була одна церква – біля одної ходили, були дві – біля кожної з них почали ходити. Коли виникла ідея сербен разом піти – з тої церкви і з тої – я не знаю. Я десять років тут служу, а це було ще скоріше. Але тепер так є. Наприклад, цього року іде сербен біля нашої церкви, і йде біля тої, і разом два сербена з’єднуються, чоловіки три рази обходять навколо церкви, вкінці «Христос воскрес! Воістину воскрес!» – всіх вітають із святами Великодніми. А на наступний рік домовляються між собою люди, як водитимуть сербен. Це самоорганізація, священики на це впливу не мають. Це як би закодовано в самих жителів цього села. Люди знають, що так має бути. Тобто у нас така єдність. Якби була у всіх селах чи містах, де є дві конфесії, така єдність, було б добре. От нещодавно ми разом відправили Хресну дорогу – з тої церкви взяли хрест, три священики: два з нашої і один з греко-католицької, всі стації пройшли. Це було чоловік до 300, з двох конфесій зібралися люди, діточки були. Почали біля греко-католицької церкви, йшли дорогою (це більше кілометра) і закінчили в православній церкві. Я бажаю, щоб кожне село, яке має дві громади, мало таку єдність.

28-30 квітня цього року у с. Чортовець Городенківського району за підтримки депутата обласної ради Богдана Станіславського, творчого об’єднання «Сербен», ГО «Тлумацька палітра», громади села відбудеться фестиваль великоднього танцю сербену. Це складова проекту «Від ремесла до визнання», започаткованого соціальним кооперативом «Файні ябка» з Обертина.

Організатори запрошують усіх: приїжджайте подивитись.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com