Капелан о. Василь ІВАНЮК: Ми не ті, що були до війни, всі ми переформатовані

Серед учасників ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян та форуму “Відкриті двері УГКЦ» у Києві був і капелан 81-ї окремої аеромобільної бригади, парох краматорського храму святого пророка Іллі УГКЦ, директор «Карітас-Краматорськ» о. Василь Іванюк. Уродженець Львівщини, він більш як чверть віку живе і служить на Донбасі. Будував храми, підтримує військових, біженців, переселенців, обслуговує п’ять парафій і служить капеланом.

  Скільки ви вже в Краматорську?

– На Донеччині я вже 27 років, а в Краматорську – з часу війни. Там ми організували «Карітас» і я переїхав у це місто. Я так і кажу, що насамперед мене «Карітас» перетягнув туди. Збудована церква у 2013 році за допомогою Коломийсько-Чернівецької єпархії.

– Під час форуму ви підходили до представників Прикарпаття і по тому, як радо ви віталися, було зрозуміло, що знаєтеся давно. І зараз ці зв’язки з Коломиєю продовжуються?

– Ні, війна дещо переформатувала наші відносини. З «Карітасом» Коломиї ми зараз не співпрацюємо як окрема структура. Краматорськ має свій «Карітас», Коломия свій. Але насправді до війни я був прикріплений саме до Коломийської єпархії. І о. Іван Остафійчук, напевно, через моє особисте з ним знайомство мобілізував Отинійський і Коломийський деканати, які мені найбільше збирали коштів для будівництва нашого храму. У 2013 році ми завершили той проект. Храм побудували, посвятили. В часі війни він постраждав, був обстріляний. Але слава Богу не згорів, хоч і дерев’яний. Ми відновили його вже. А зараз Коломийська єпархія займається Бахмутом, допомагають цьому місту розвивати громаду і розвивати там парафію. Хоча особисті стосунки з людьми з Коломийщини підтримуємо.

– Ваші прихожани – це вихідці з Західної України чи не тільки?

– Не обов’язково. Ми розпочинаємо свою роботу, безперечно, опираючись на переселенців з заходу України. Але з плином часу у нас десь є 50 на 50 – місцеві і приїжджі. Люди, які прагнуть до Бога, все-таки приходять до нас в результаті.

– Як події останніх років вплинули на психологію людей, на віру?

– Ви знаєте, ми не ті, що були до війни, вже всі. Всі ми переформатовані в якийсь спосіб. Ми всі перейшли через пекло війни, через зраду, через якісь непорозуміння і, навпаки, через прояви найвищої людської підтримки, любові. Скажу відверто щодо мене: я вже не той, що був в чотирнадцятому році, тим більше в тринадцятому. Зовсім по-іншому дивлюся на життя, на світ. Це не тільки через те, що брав участь в бойових діях як військовий капелан і по сьогоднішній день служу в армії, є штатним капеланом 81-ї аеромобільної бригади, але ще й, напевно, тому, що зблизька бачив смерть людей –  побратимів чи невідомих людей мені. І ця межа, на якій перебував не раз, примушує зовсім по-іншому дивитися на світ.

Завдання військового капелана не благословляти на війну, а розмовляти з військовими. Моя справа – бути поруч. Бути поруч у моменти, коли людині у військовій формі тяжко. Завдання церкви – збити рівень напруги у прифронтових зонах. Цим і займаємось.

 

Зліва направо: підприємець з Прикарпаття Богдан Станіславський, віце-ректор УКУ, правозахисник Мирослав Маринович, священик з Краматорська о. Василь Іванюк

Довідково: Отець Василь Іванюк на Донеччину приїхав у березні 1992 року на запрошення отців Василіан, які тут уже проводили богослужіння. На той час у Бахмутському районі були три парафії, сформовані на базі переселенців, вивезених у 1951 році з Бойківщини. Ці люди після виходу УГКЦ з підпілля приїздили до Львова і просили надати їм священика. За час служіння на Сході встиг заснувати чимало громад, за 22 роки збудував 37 храмів. Коли починалася війна, мало не втрапив у лапи терористам, дивом уникнув розстрілу. Нині його радо зустрічають на передовій та в сірій зоні, від початку війни він возить туди допомогу, опікується вояками, біженцями, допомагає відбудовувати зруйновані помешкання. Паралельно знаходить час обслуговувати п’ять парафій і служити капеланом. 24 серпня 2018 року брав участь в урочистому параді з нагоди Дня незалежності України. Отець Василь очолює краматорський відділ Міжнародної католицької благодійної організації «Карітас». Під його керівництвом – 178 волонтерів і соціальних працівників. А під їхньою відповідальністю – 54 населені пункти в «буферній зоні» на території Луганської і Донецької областей. На цих землях на межі виживання через війну перебувають більше 100 тис. людей. Батько чотирьох дітей.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com