Д-р Зиновій СВЕРЕДА: Жити за Божими заповідями, на принципах солідарності та взаємодопомоги

Модератором панельної дискусії «Соціально відповідальний бізнес» на форумі «Відкриті двері УГКЦ», який відбувся у Києві у рамках ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян Української Греко-Католицької Церкви, був президент Українського Кооперативного Альянсу, доктор соціальної економіки Зиновій Свереда. Випускник Папського Грегоріанського університету у Римі, він кілька років викладав там соціальну економіку. Повернувшись в Україну, проводить тренінги з соціального підприємництва та розвитку громад. Більше 20 років вивчає спадщину Митрополита Андрея Шептицького, зокрема його досвід соціального підприємництва.

 – Чи є Богу справа до бізнесу? Таке питання прозвучало під час панельної дискусії. Та і в повсякденному житті його доводиться чути.

– Богові є справа до всього, що діється у цьому світі. Тому що все сотворено ним. А людина має свобідну волю, як діяти в житті. Згадаймо феноменальну другу заповідь: люби ближнього як себе самого. Ти можеш щось робити і вживати послуги, продукти чи інтелектуальну працю для себе, для добра свого і для добра суспільства. А можеш тільки для себе – так званий егоїзм. Не бачити інших проблем, не бачити, що робиться в суспільстві, є тільки я, і після мене хоч потоп, і мене не цікавить більше ніщо… Така алчність, зажерливість, егоїзм доводять не лише до руїни самого змісту життя, але й до великих конфліктів, воєн, коли один народ хоче жити за рахунок іншого, замість того, щоб жити згідно з Божими заповідями, на принципах солідарності та взаємодопомоги.

– Те, що на форумі «Відкриті двері УГКЦ» окрема дискусія стосувалася питань бізнесу і соціальної відповідальності підприємців, було несподіваним чи, навпаки, очікуваним, закономірним?

– Чому це питання виникло? Ми переважно говоримо про концепцію конкуренції. Здавалось би, це добре, коли є конкуренція, коли людина працює над собою, щось придумує і пропонує це суспільству. Але зараз ця конкуренція переходить межі, бо веде до самознищення. І ми бачимо, як великі кошти викидаються не лише на рекламу, а й на підкуп, на корупцію. Бачимо, що не можливо робити добрі справи, постійно зменшуються кошти на освіту, на підтримку слабших в суспільстві. З іншого боку, бачимо еліту, яка проживає в шалених достатках за кошти того ж суспільства. Спостерігаючи цю несправедливість, тверезо мислячі люди, християни, які вірять в Бога, не можуть не реагувати.

Тому виникло бажання провести дискусію про соціальну відповідальність бізнесу. Розпочати з філософії, перейти на освіту і показати конкретні приклади у сфері агробізнесу, альтернативної енергетики. І приємно, що є такі люди, як співачка Руслана Лижичко, яка каже: я беру на себе відповідальність донести до людей ідею альтернативної енергетики, як підприємець Богдан Станіславський з Обертина, який виділяє кошти на різні соціальні проекти, як заступник директора Фонду гарантування вкладів Андрій Оленчик, який є співзасновником «Християнської служби порятунку».

На нашій панельній дискусії ми намагалися розкрити соціальну доктрину Церкви у сфері бізнесу та економіки. Згадаймо настанови Митрополита Андрея Шептицького: «Не бійтеся, як мурашки, заповнити ваш буден день змістом і цінуйте те, що є найцінніше в нас – це є сам дар життя». Тож треба жити наповну, працювати наповну.

– При Митрополита Андрея Шептицького ми більше знаємо як про релігійного діяча. А він водночас є прикладом політика, суспільного діяча, підприємця, що показав, як можна створити капітал і спрямувати його для розвитку власного народу. Перша половина ХХ століття – товариство «Сільський господар», «Маслосоюз», «Центросоюз», кооперативи при 70 відсотків парафій – це був український бізнес. За цю сторінку історії, можливо, сьогодні ще замало знаємо.

– Митрополит Андрей Шептицький сказав дуже просту річ: людина, яка пізнала Христову науку, чи громада і народ, які розуміють, що таке суть Христової науки, ніколи не можуть бути бідними. Здається, парадокс, тому що у нас часто критикують багатих і возвеличуть бідних. Але людина, яка живе згідно з заповідями Божими – відмовляється від алкоголю, азартних ігор, таким чином шанує своє здоров’я як Божий дар, дотримується етики праці, вже сам цей спосіб життя, можливо, не зробить тебе супербагатим, але зробить тебе заможним відповідно до твого стану. І в цьому якраз ідея християнства, щоб людина керувалася в житті не тільки амбіцією прибутку, але й етикою. Бо доводиться чути: де починається бізнес, там етики немає, а раз немає етики, то можна все. Така вседозволеність породжує «дику» конкуренцію, що веде до самознищення.

Андрей Шептицький показав приклад і християнина, і бізнесмена. В приватному житті він був досить аскетичним, харчувався просто, купував автомобілі за кордоном, але використовував їх для «Маслосоюзу». Він закупив першу партію молоковозів в Європі. Він фінансував кіностудію, підтримував художників. Але він завжди казав: «Я інвестую у мудрих людей». Для нього людина була в центрі всього, а не якісь показники чи фінанси. І таких особистостей, з одного боку, нам бракує, а, з іншого боку, їх треба створити. А третій крок: самим стати такими.

– Що для цього потрібно? Освіта? Приклад інших?

– Тут кілька передумов. Перша річ: вивчити історію свого краю, історії успішних людей, які відіграли важливу роль в цій історії. Другий момент. Є дуже цікаве послання Папи Римського і до кардиналів, і до єпископів, і до всіх людей доброї волі. Тобто основним пунктом відліку є твоя добра воля: я так хочу. Не боятися мріяти, мати стійке конкретне бажання. А освіта зараз не є проблемою – заходиш в Інтернет, знаходиш технологічні схеми. Якщо є бажання – людина знайде, якщо нема – знайде оправдання, щоб не робити. І це є мотиватор. А основне – енергія молитви. Читайте Євангеліє: «Якщо я з тобою, то не бійся нічого» – це має додавати тобі сили.

– Ви не кажете про гроші. Але часто, коли йдеться про бізнес, навіть невеликий, чуємо питання: де взяти гроші? На форумі звучала відповідь: у себе.

– Дуже сильна річ – пости, коли людина має відмовитися від речей і задуматися над актуальним. І тоді вона зрозуміє, що без багатьох речей можна обійтися, а ці кошти спрямувати на добрі справи. За даними статистики, з мільйона гривень люди в селі 300-400 тисяч витрачають на розваги, алкоголь і сигарети.

– На завершення форуму від кожної панельної дискусії були подані резолюції і ухвалено дорожню карту ІІІ з’їзду мирян. Які пропозиції від секції, де ви були модератором?

– Ми подали пропозиції щодо соціально-економічної грамотності населення, розвитку сімейних підприємств, підтримки кооперації та соціально відповідального бізнесу. Ми пропонуємо на рівні Церкви організувати послання про християнську десятину. Це перше, а друге – як в часи Андрея Шептицького, УГКЦ відновити акції ощадності. Тоді, відмовляючи від витрат на алкоголь, тютюн, збираючи по одному злотому, люди могли зібрати кошти, щоб щось придбати для громади. Також є пропозиції, щоб кожна українська громада знала про альтернативну енергетику і підключалася до таких програм з однієї простої причини: а що залишимо після себе своїм дітям? І останнє: ми повинні допомагати не тільки бідним, але й талановитим, інвестувати в мудрість.

Резолюції форуму «Відкриті двері УГКЦ» за різними напрямками будуть опубліковані і розповсюджені по українських громадах та парафіях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com