Проповідь владики Василія (Івасюка) в день великомученика Дмитрія

 “Прийдіть усі вірні, (…),

Похвалімо Христового борця

І мужнього світоча Дмитрія”

(Стихира на малій вечірні)

Вступ. Мужність — це чеснота моральної сили при подоланні страху, яка допомагає переносити страждання і фізичний біль.

І). Великомученик Дмитрій – мужній апостол віри Христової. Церква високо цінить заслуги мучеників, ставлячи нам за взірець їхню геройську любов до Бога та мужність визнавати Христову віру. Святий Дмитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, де його батько був високим державним достойником. Після смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Дмитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Він, займаючи високу посаду, явно визнавав віру і за це цісар Максиміліан наказав вкинути його до в’язниці. Перебуваючи в ув’язненні, Дмитрій благословив Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Нестор мужньо виступив проти Лія з хрестом у руках і переміг його. Цісар, довідавшись про це, послав своїх воїнів і вони прокололи тіло Дмитрія списами. Це сталося 306-го року.

Мужнє визнання віри святим Дмитрієм, Господь прославив не тільки різними чудами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, через сто років після його смерті, відчинили гріб — то знайшли його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу святого Дмитрія, який поширився разом з християнською вірою і на українські землі. Книга Життя святих пише: “У Русі-Україні святий мученик Дмитрій утішався великим почитанням. Почин до цього дала облога Царгорода нашим князем Олегом. Літописець Нестор згадує, що коли руські війська зломили грецьку силу, то настрахалися і сказали: це не Олег, це святий Дмитрій посланий на них від Бога”. З поширенням християнської віри, князі почали віддавати свої війська в опіку святому Дмитрієві.

ІІ). Не боятися чинити правильно, тому що “Бог не дав нам дух страху” (ІІ Тим. 1.7). Головна мета святкування празника святого великомученика Дмитрія — це розмірковувати над його мужнім і безстрашним визнанням святої віри. Мати силу визнавати віру – це одна з ознак доброго і практикуючого християнина. Такий християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається, не перечить, нею не торгує, її не змінює, але визнає словом, ділом і цілим своїм життям. Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, який каже: Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним”. (Мт. 10. 32-33). Усе наше життя повинно бути проповіддю нашої святої віри. “Визнавання віри, діється не тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми наражаємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, які свою віру заперечили” (Іван Золотоуст).

2.1). Людяність – важлива риса мужності. Кожного дня до нас доноситься мова про мужність і мужні вчинки. Мужність – це та риса характеру людини, яка повноцінно проявляється лише разом з іншими якостями, такими як розсудливість, хоробрість і щиросердність. Саме вони допомагають людині досягти своєї мети, використовуючи кмітливий розум, сильний дух і палке серце. В час необхідності ці якості можуть стати рятувальним човном, як для самої людини так і для інших. Виникає запитання: “Чому для інших?”. Фундаментальною складовою мужності є важлива риса – людяність. Тобто мати мужність – це тільки половина справи, а ще потрібно вміти використовувати її на благо іншим. Саме такий прояв мужності заслуговує називатися героїзмом.

Мужність – це хоробрість людини, сила серця, прагнення допомагати іншим, долати перешкоди. Кожна людина у слово “мужність” вкладає різний зміст! Один бадьориться подолати свій страх, а другий знаходить у собі силу допомогти людям. Одначе, не кожний захоче знайти в собі відвагу побачити силу мужності. Отже, мужність це не тільки сила, хоробрість або подолання, але також намагання змінити себе і світ навколо себе, тобто провести швидко і якісно реформу свого життя або перемінити його кардинально!!!

2.2). Справжній героїзм полягає в стійкості у вірі саме у важкі часи для Церкви. Ми живемо на землі в мінливі часи. Буває час, коли за віру в Христа людину величають, шанують, поважають і співають многії літа. Бувають часи, коли за цю віру людину витісняють, женуть, ненавидять і розпинають. Ті є героями, котрі під час гонінь залишаються вірними Христові. Це дійсно подвижники, це дійсно духовні герої. Ті люди, які знайшли в собі мужність прийти до Спасителя і зняти Його з хреста, це найкраща частина людства, що була здатна на такий величезний подвиг свого віросповідання. Цими великими духовними героями були святі Дмитрій, отець монах Порфирій з Дори. Віддавши Господу останні людські почесті, приготувавши Його Тіло до поховання, вони заслужили особливе місце в Святому Письмі і у вдячній пам’яті людства.

Дай Бог, щоб ми, дорогі брати і сестри, якщо настане такий час, що за віру у Христа будуть переслідувати, ненавидіти, гнати, вбивати, були б подібними до святого Дмитрія. Щоб ми мужньо сповідували свою віру і були з Христом. Тоді ми станемо наслідниками Вічного спасіння на Небі у Христі Ісусі Господі нашому.

ІІІ). Мужність – це дар Святого Духа. Господь невпинно приходить підтримувати людей у їхніх слабкостях і робить це за допомогою особливого дару – дару мужності. У притчі про сівача, сказано про долі чотирьох зерен пшениці. Одне впало на тверду дорогу, інше у тернину, а третє висохло на сонці і так всі три зерна пропали. Тільки четверте зерно зійшло, бо знайшло родючу землю. Кожне зерно, вкинуте в землю, зустрічає холод наших сердець і тому може залишитися без плодів, тобто не зійти. Натомість, через дар мужності, Святий Дух звільняє ґрунт наших сердець від невпевненості, холоду і всіляких страхів та від перешкод впроваджувати Слово Боже в життя. Існують важкі хвилини і крайні ситуації, в яких дар мужності проявляється у зразковий спосіб. Іншими словами, люди котрі стоять перед випробуваннями і не вагаються віддати своє життя, залишаються вірними Богові та Євангелію.

Також і тепер не бракує християн котрі живуть вірою, про неї свідчать з глибоким переконанням і тривають в ній, знаючи що за це прийдеться заплатити високу ціну. Кожний з нас знає таких жінок і чоловіків, котрі страждають, ведуть важке життя, боряться за збереження родини і добру долю дітей. Вони сміливо виїжджають в інші країни на важкі роботи, тобто у найми, щоб підтримати свою Церкву, зберігаючи у своїх серцях вірність подружню, любов до сім’ї та своїх дітей. Ми не знаємо всіх імен наших мігрантів, але маючи в собі дух мужності, вони стають святими. Наші заробітчани йдуть вперед і несуть дар життя, наслідуючи приклад мужності мч.Дмитрія.

Справжня мужність не вимагає долати пустелі й негаразди. Іноді треба подолати самого себе навіть у дрібницях: лінощі, зневаги до будь-кого, зраду, бажання комусь нашкодити. Треба бути завжди чесним і мужнім, а тоді не подолають тебе ані люди, ані світ!

ІV). Ковалівка. Перша письмова згадка — 1670 рік. Життя кожного людини пов’язане з боротьбою. Ми боремося з собою, своїми звичками та поганими рисами характеру, змушені стояти проти спокус та ворожих нападів. Найважче ж тим, хто на передовій цієї боротьби, бо це велика відповідальність перед Богом та людьми. Маючи перед собою приклад мужнього Дмитрія, храмовий празник якого святкуємо, наше патріотичне і шахтарське село у нелегкій боротьбі дало Україні цілу плеяду видатних земляків:

Боєчко Марія— поетеса, засновник, упорядник та редактор альманаху “Джерельні дзвони”, педагог та культурний діяч.

Колцуняк Микола Семенович — етнограф.

Лесюк Микола Петрович — український мовознавець.

Лесюк Юрій Петрович — заслужений художник України, завідувач відділу малярства Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Учасник понад 80 всеукраїнських і міжнародних виставок.

Василь Мартищук — знаний у світі скрипковий майстер.

Мочернюк Юрій, син Петра і Анни (Ясінської) — науковець, доцент, кандидат технічних наук (теоретичні основи електротехніки), доцент Національного університету “Львівська політехніка” (Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, Львівський національний аграрний університет), 52 опублікованих наукових праць, сім друкованих методичних робіт.

Чукур Юра — громадський політичний діяч, посол.

Ясінський Мирослав — художник в Коломиї.

Стефанко Олеся — посіла друге місце на конкурсі “Міс Всесвіт 2011” у Сан-Паулу (стала “Першою віце-Міс Всесвіт”).

Висновки. Прийдіть усі вірні, (…), похвалімо Христового борця і мужнього світоча Дмитрія” (Стихира на малій вечірні). Просимо Господа благодаті бути мужніми, не дивлячись ні на які труднощі. Дар мужності є завжди ознакою справжнього християнського життя. Апостол Павло каже: Я можу все в тому, хто укріплює мене” (Флп.4.13). Господь завжди дає силу витримати. Закликаємо дар Святого Духа, щоб дав нам мужність витримати у вірі і мужності.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе кожному християнину щоденно давати мужньо свідчення про свою справжню віру і непохитну любов до ближнього.

Господи, благослови кожну людину силою мужності святого Дмитрія переконувати, що Божу науку навіть страх смерті не може перемогти.

Будьте мужніми, брати, і вперед, вперед до перемоги.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

7 листопада 2018 року Божого

с.Ковалівка

 

Powered by WPeMatico

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com