Храм  Святого Архистратига Михаїла УГКЦ, с. Нижнів, Тлумацький район

Два храми УГКЦ у Нижневі

Колись Нижнів був досить великим містечком. Тут проходила залізниця, був вокзал, навіть добували кремінь, який йшов за кордон. Збереглася австрійська поштівка від 1903 року, на якій видно нижню частину села, де саме проходила «штрика» (колія).

На тій давній листівці зображена і Церква Введення у Храм Пресвятої Богородиці, що знаходиться на березі річки Тлумач. Це одна з двох греко-католицьких церков, які діють сьогодні у цьому селі.

За словами о. Василя Палюги, який зараз підміняє у храмі о. Богдана Білуника, ця долішня церква дещо «молодша» від горішньої церкви Святого Архистратига Михаїла і колись була філіальною до неї.

Але однаково є давньою, збудована ще 1872 року, сучасне планування отримала у 20-х роках минулого століття.

За часів радянської влади храм був закритий. І лише в незалежній Україні приміщення було повернуто вірним, його відремонтовано силами громади.

Ще давнішою є парафіяльна церква Святого Архистратига Михаїла, що знаходить на протилежному від автомобільної траси боці, на пагорбі.

– В захрестю над дверима і по боках зберігся напис старослов’янською мовою і рік «1775», –  розказує паламар Василь Шпук. – Ми перевели, що робили братишовські, бо то з Братишева були майстри чи то ковалі – точно не знаю.

Біля церкви є поховання, де спочиває о. Володимир Скоробагатий (1867-1930), парох Нижнева. А на цвинтарі біля храму покажуть могилу козака Мамалиги, бо, за однією з легенд, саме козаки заснували це село над Дністром.

Спочатку храм був менший за розмірами, а згодом ніби «розростався», адже добудовувалися нові приміщення.

– Там видно, доки церква була, а доки її розтягнули, зробили ширшою, – показує Василь Шпук.

У нинішні часи на Службу Божу приходить близько сотні людей, значно більше у час великих свят. Тоді всередині храму всі і не поміщаються.

– Наша церква як заснована у 1775 році, так від того моменту завжди функціонувала, –  розповідає сотрудник парафії у Нижневі о.Андрій Сем’янчук. –   В часи радянського союзу ця церква була діючою для всіх навколишніх сіл: Антонівка, Діброва, Олешів. Люди потребували цієї духовної помочі.

Тож після виходу УГКЦ з підпілля громада допомагала з ремонтом храму, оновили іконостас. Допомагав реставрувати іконостас, зокрема, місцевий майстер-різьбяр Дмитро Каськів.

За словами сільського голови Лесі Ковалюк, люди у Нижневі добрі і дружні, підтримують храм.

Більше п’яти років паламарем Василь Шпук, перед тим трохи був старшим братом. Працював з о. Русланом Пасічним (світлої пам’яті), а тепер з о. Андрієм.

– За ці роки перекрили церкву, оббили вагонкою, дзвіницю перекрили, всередині зробили ремонт усіх художніх образів, – розповідає паламар. – Зробили сходи, ще надіємося зробити бруківку як другий пандус. У вересні купили озвучення, вивели на двір, щоб люди чули Службу Божу. Газдуєм, як можем.

У Нижневі якраз вибирали пасторську економічну раду. Хочуть бачити у ній трохи молодших за віком. А загалом хочуть якомога більше вірних залучити до Церкви, особливо молодь.

– Ми розуміємо, що майбутнє залежить не від старших людей, а саме від молоді, –   каже о. Андрій.

Спіпрацюють священики обох церков з місцевою школою. Така співпраця родин з школою і церквою є дуже важливою для виховання дітей.

Наразі на парафії спільнот нема, та, як почули у селі, люди стараються кожного дня молитися за дітей і внуків. Після кожної Літургії у храмі моляться за кращу долю України, за воїнів, які нас оберігають.

Міжконфесійної ворожнечі у Нижневі ніколи не було. А те, що є два храми УГКЦ – то це поділ швидше географічний. Комусь до долішньої церкви зручніше ходити, комусь до горішньої. І обидва храми є пам’ятками архітектури місцевого значення.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com