Храм  святих Косми і Дем’яна УГКЦ, с. Петрилів, Тлумацький район

Гуцульська церква на Покутті – з карпатського дерева, без жодного цвяха

 Петрилівські люди вважають своє село особливим. Хоча б тому, що знаходиться воно на лівому березі Дністра, як кажуть, на боці Тернопільщини – таких сіл всього кілька. Через те сусідство з рікою не раз потерпало воно від великої води. Відоме село і тим, що тут народився полковник УПА, командир ВО «Говерля» Микола Твердохліб (псевдо «Грім»), який разом з дружиною Ольгою застрелився у криївці на схилі гори Березовачка у 1954 році. У цьому селі є один з найдавніших пам’ятників Тарасові Шевченку, поставлений ще у 1911 році – правда, згодом чотири рази переносився з місця на місце.

А ще у Петрилові цікава церква святих Косми і Дем’яна, збудована 130 років без жодного цвяха, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення. Тож і храмове свято у селі припадає на 14 листопада – день святих безсрібників Косми і Дем’яна.

Ось як про цей храм пише Р. Процак у книзі «Церкви Прикарпатського краю»:

«Петрилівська церква згадується в документах з XVII ст. Ймовірно, тодішня церква була збудована в цьому ж столітті. В середині XVIII ст. замість неї зведена нова дерев’яна церква, яку через сто років замінила наступна святиня, також з дерева. Простояла вона дуже мало років і згоріла у 1888 році. За одними даними вже в тому 1888 році збудували нову церкву, за іншими даними – у 1892 році (або ж тоді її освятили). Була парафіяльною. Зовнішній вигляд церкви суттєво не змінився з початку 1990-х років. Сьогодні пам’ятка архітектури місцевого значення в користуванні громади УГКЦ.

Церква в Петрилові стоїть у східній частині села, недалеко на північ від головної дороги і на захід від цвинтаря, на пологому схилі. Ще одна святиня, яка в плані утворює хрест, має один верх і прибудовані ризниці до вівтаря. Стіни над опасанням оббили дерев’яною вагонкою, а простір під піддашшям при західній стіні бабинця перетворили у присінок. Бічний вхід до церкви – з півдня до нави. Бури зрубів стін під опасанням ошалювали вертикально дошками з лиштвами. Мурована стінного типу дзвіниця розташована з південного заходу від церкви. (Інформація Василя Слободяна)».

Про це будівництво церкви – поєднання гуцульської і покутської архітектури нам розповідали і у Петрилові місцеві люди.

– Посвячена наша церква у 1891 році, – каже паламар Іван Твердохліб. – А кілько будувалася, зараз важко сказати. Одні кажуть, що гуцули будували, інші кажуть, що і з-за границі були майстри. Дерево все сплавляли рікою, а від ріки возили сюди, тут тесали. Тут нема ні одного цвяха.

І така церква на Тлумаччині не одна – стверджують науковці.

– В Тлумацькому районі є 21 дерев’яна церква – пам’ятки архітектури місцевого значення, – розповідає директор Дністровського регіонального ландшафтного парку імені Сергія Дідича Михайло Ковтун. – Вони особливі тим, що їх будували гуцули. Оскільки на Покутті деревообробної промисловості не було, то запрошували майстрів з Гуцульщини, які приїжджали і будували церкви. Дерева букові не призначені для такого будівництва, тож і дерева замовлялися, привозилися сюди. Через річку Дністер з села Буківна місцеві люди допомагали ліс переправляти сюди. Унікальність цих церков у тому, що тут поєднано гуцульський і особливий покутський стиль, ближчий до сучасного стилю ХХ століття.

Від сільського голови Петрилова Ольги Домин і директора Петрилівського навчально-виховного комплексу  Ганни Кордупель почули, що у Петрилові ніколи не було міжконфесійної ворожнечі, бо в усі часи парафія була одна. У радянські часи перейшли на православну, а потім повернулися до греко-католицької. І ніяких конфліктів.

А від дітей у школі почули, що вони люблять гратися біля церкви в доганялки чи в решето. Правда, колись у школі було більше 300 дітей, зараз значно менше. Без дітей не обходиться жодне свято, – сказав нам Іван Твердохліб.

– Якби ви до нас приїхали у святкові дні, побачили б багато людей, – розповідає касир церкви Ганна Струпеляк. – З’їжджаються до нас діти, онуки. Великдень три дні провадиться. Забави навколо церкви, гаївки співають дівчата. А вже на четвертий день у нас хлопці роблять оборіг. Гаївка йде сама собою, а вони всередині. Хлопці роблять такі підвалини – самі здорові хлопці, мурові, на другий ярус легші, а на третій, як кажуть, акробатів беруть. І обходять навколо церкви. Це у нас гарне таке видовище. І наш священик – ще такого не було, щоб з церкви виходив і сам гаївку не завів.

Парохом у с. Петрилів є о. Євстахій Гасяк.

Про традиції петрилівців і їхні добрі справи, про ставлення до своєї малої батьківшини і спільне вболівання за її день сьогоднішній і майбутній розповідають на сторінці у Фейсбуці, об’єднавшись у групу «Петрилів у нашому серці!». Саме звідти ми використали фотографії для розповіді про церкву святих Косми і Дем’яна УГКЦ.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com