Храм  Преподобного Онуфрія Великого УАПЦ, с. Жабокруки, Тлумацький район

Єдина на Прикарпатті церква на честь святого Онуфрія

 У Жабокруках кажуть, що в їхньому селі є два храмові дні. Другорядний празник – то Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, бо в давнину у селі на честь такого релігійного свята була посвячена каплиця. А головний празник 25 червня – в день пам’яті преподобного Онуфрія Великого. І це, напевно, єдина церква на Прикарпатті, яка посвячена на честь цього пустельника, який 60 років прожив на самоті, молитвою і постом боронячи християнську віру.

З 2007 року настоятелем храму є о. Івана Назарук, уродженець с. Чорнолізці Тисменицького району. Він закінчив духовну семінарію УАПЦ, навчався на філософському факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а згодом закінчив Івано-Франківський теологічно-богословський інститут, здобув ступінь магістра богослов’я. Цікава деталь: призначення о. Івана настоятелем храму у Жабокруках припало саме на день його покровителя – преподобного Онуфрія, 25 червня. І це вважають символічним знаком. А ще одразу додамо, що родина Назаруків знана чи не на все Прикарпаття – нещодавно дружина Наталія народила одинадцяту дитину.

Про історію храму, де служить вже більше десяти років, о. Іван розповів в одній з передач «Вічне древо» на обласному телебаченні «Галичина».

– Згідно з історичними даними, у 1767 році в селі була побудована каплиця, названа в честь преподобного Онуфрія Великого. Пізніше, у 1789 році, на місці каплиці була побудована кам’яна церква, посвячена теж в пам’ять цього святого. В роки Першої світової війни храм згорів. У шематизмі 1931 року ми читаємо, що у 1915 році ця церква була знищена дощенту, а у 1925 році була уже відновлена.

Історія повторилася під час Другої світової війни. Церква знову була майже повністю знищена. Але зусиллями жителів села приблизно у 1953 році була відбудована з того ж каменю, покрита бляхою. Хоча всередині не була докінчена, не було іконостасу, розпису, тих ікон, які є зараз. Повністю ж завершена церква була аж у 1983 році. На бані було встановлено хрести, які стоять по сьогодні, було зроблено іконостас. У 2009 році перед Великоднем цей іконостас було реставровано.

Парохами у Жабокруках були о. Іван Стефанків, о. Іван Юречко, о. Іван Мельник (1996-2000 рр.), о. Іван Грицьків (2000-2007 рр.), тепер о. Іван Назарук.

– Ця церква ніколи не закривалася, щонеділі і на свята тут відбувалися Богослужіння, – в одному з інтерв’ю розповідав декан Тлумацький УАПЦ Василь Стадник, до речі, уродженець Жабокруків. – Не було гонінь. Очевидно тому, що далі від центральної дроги, від району. Була початкова школа, два-три вчителі – вони закривали очі, що в селі ходять до церкви.

На жаль, зараз школи нема, бо мало учнів.

– Другий рік як нема школи, – розповідає дяк і зав. клубом Іван Романович Ільчишин. – Було по двоє-троє дітей у класі, стільки ж вчителів, ще треба було кочегара тримати… Зараз у селі по паперах 300 хат, в багатьох живе хтось один. Добре, як обжитих сто дворів набереться.

Та громадою зараз проводять ремонт церкви, виконують роботи всередині. Як розповів старший брат Михайло Бигар, відчувають потребу у фінансовій підтримці. Збирають пожертви серед односельців, шукають спонсорів, меценатів.

За словами Дмитра Капуляка, голови сільської ради Хотимира, до складу якої входить с. Жабокруки, підготували проект на конкурс ініціатив місцевих карпатських громад від Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна». Завдяки програмі духовного спрямування хотіли б отримати кошти, які пішли б на фасад. Сільська рада дала б співфінансування.

Сільські люди хоч і не надто заможні, та дбають про свій храм. І відгукуються на потреби милосердних справ. Приміром, як інформували ЗМІ два роки тому, «від парафіян храму УАПЦ «Святого Онуфрія» села Жабокруки (настоятель отець Іван Назарук) надійшло близько однієї тонни продуктів харчування (м’ясна та овочева консервація, макаронні вироби, крупи, овочі)».

На подвір’ї біля церкви є чи то могила, чи то знак з надписом польською мовою, що «тут лежить Леон (прізвище не дуже розбірливо), вищий поручик цісарський війська, який прожив 40 років». І дата: листопад 1829 року.  Зверху – військова шапка і шабля. Можливо, це зацікавило б науковців, краєзнавців – встановити, що ж це за могила.

А ще Жабокруки відомі тим, що у селі знають і оберігають народні традиції. Зокрема, тут збереглися давні великодні гаївки, участь в яких беруть чи не всі жителі, приїжджають і вихідці з села. У 2012 році тут проходив фестиваль «Запалімо Стрітенську свічу».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com