Сербен у Чортовці зібрав багато гостей

Традиція, яка об’єднує покоління

У селі Чортовець Городенківського району велелюдно пройшов духовно-мистецький фестиваль автентичного великоднього танцю сербен. Розпочався він біля церкви Святителя Миколая ПЦУ, а завершився у церкві Пресвятої Трійці УГКЦ. Кілька годин селом лунали гаївки, веснянки, а чоловіки вели сербен – унікальний танець лише цього покутського села. І за всім цим спостерігали і жителі Чортовця, і вихідці з села, які приїхали на свято Воскресіння Христового до батьківських домівок, і численні гості, що спеціально завітали на фестиваль. Відбувся він за підтримки депутата обласної ради Богдана Станіславського, соціального кооперативу «Файні ябка», творчого об’єднання «Сербен» та громади села Чортовець.

Сербен у Чортовці водили завжди. А село дуже давнє, навіть певний час було містечком. Стверджують, що швидше за Львів воно мало королівський привілей чотири рази на рік проводити ярмарки, а Станіслава тоді ще не було.

Звідки пішов оцей танець, легенд чимало. Хоча тут не кажуть «танцювати», лише «водити сербен» (на підписах під старими фотографіями – «сербин»).

– Сербен – це войовничий, ритуальний, оборонний танець, який свідчить про наші давні традиції і є підтвердженням легенди про спляче військо, яке наче охороняє село, завдяки чому воно не було стерте з лиця землі і вистояло перед кочівниками в давні часи, перед ворогами під час різних воєн в пізніші часи, – зазначила науковець, джерелознавець Любов Соловка, яка разом з Богданом Купчинським, Михайлом Кучіркою і Валерієм Чорнопиським є автором фундаментального видання «Град над Сагою: літопис села Чортовець». – Коли танцюристи виходили з топірцями, вони демонстрували готовність боронити рідний край, захищати своїх жінок і дітей від ворогів.

Сербен у Чортовці водили завжди. Ні зміни влади на цю традицію не впливали, ні атеїстичні заборони. Це підтверджують фотографії, яким по 40 і більше років. А у гімні села є такі слова:

Тут народилося сербена диво,

Вільні, щасливі люди тут живуть,

Працюють дружно і у майбутнє

Рідний Чортовець впевнено ведуть.

Саме гімн села у виконанні церковного хору церкви Святителя Миколая розпочав фестиваль сербену після того, як під великодні дзвони прозвучали слова «Христос Воскрес! Воскресла Україна!». Благословив дійство єпископ Коломийський і Косівський ПЦУ Юліан. А що припало воно на Поливаний понеділок, то щедро покропив усіх свяченою водою – на радість дітям, на сподівання усіх, що рік буде мирним і щедрим.

Саме найменші жителі Чортовця – вихованці дитячого садка «Ромашка» першими виконували веснянки і гаївки, за ними – учні місцевої школи: і менші, і старші. «Вербовая дощечка», «Ми кривого танцю йдем», «Іде весна, іде красна» лунали церковним подвір’ям. А що знаходиться Миколаївська церква на Замчищі – найвищій горі села, то і чути було далеко-далеко.

Для менших дівчаток забава – по руках як по мосту перейти, старші дівчатка водили колами гаївки. А хлопці-старшокласники першими вели сербен. Завдяки підприємцю, депутату обласної ради Богдану Станіславському для них пошили білі гачі, вишиті низом, а для дівчат намітки на голови, теж з вишивкою, а ще придбали дримби, звуки яких супроводжували розповідь про сербен.

– Чортовець – це неймовірне село, де зустрічаються традиції з сучасним, – ділиться враженнями Богдан Станіславський. – Як чудово, що громада вміє берегти свою унікальність, що ця традиція об’єднує покоління. Це не просто танець, це готовність протягнути руку ближньому і повести за собою, це готовність до об’єднання.

І коли почався традиційний сербен, відчувалося, що у чортовецьких людей він наче закладений генетично. Три кроки вперед, один назад і вбік, з’єднані руки то піднімаються, то опуcкаються, і при цьому чоловіки співають:

Ой сербене-сербеночку,

Не смуть мою головочку…

– Сербен у нас виконують чотири рази на рік: на Великодні свята у неділю, понеділок, вівторок і на Провідну неділю, – розповідає місцевий краєзнавець Валерій Чорнописький, який разом з Віталією Калин та Орестою Гринюк взялися від громади села за організацію фестивалю. – Цей танець ведуть тільки чоловіки, а жінки співають веснянки. Починають старші, поважні люди села, далі долучаються молодші і навіть діти.

У селі згадують, що тривалий час, до 90-літнього віку сербен вів Івана Палагіцький. У кожній церкві є свій поводир. Біля Миколаївської церкви цей танець вісім років веде Роман Калин. Він розпочинав і фестивальний сербен – у святковому кептарі, топірець в одній руці, капелюх у другій. Рука до руки – долучалися інші чоловіки. В тому ланцюгу були і православний та греко-католицький священики Василь Калин та Віталій Юрійчук, і навіть вперше спробував йти сербен голова Городенківської райдержадміністрації, краєзнавець Ярослав Левкун. Та найбільше розчулювало, коли малі хлопчаки карбували кроки і голосно співали, бо як-не-як то бойовий танець, він потребує чіткості і серйозності.

Ланцюг сербену зростав, тричі обходили навколо церкви, а також навколо жінок, які в той час співали веснянки. Різні мотиви і слова сербену та веснянок наче перегукувалися. А оті кола навколо жінок якраз символізували згуртованість і захист.

За традицією у Провідну неділю сербен іде Чортовцем – від однієї церкви до іншої. Так було і на фестивалі. І коли ланцюг чоловіків пішов вулицями села – а це більше кілометра – розпочався сильний дощ.

– Оце справжній Поливаний понеділок зробив Господь, – чулися коментарі глядачів. – Але на свято можна і змокнути.

Найвитриваліші попри сильний дощ дійшли до Троїцької церкви, тричі обійшли навколо, завершивши танець підняттям топірців.

А в самій церкві фестиваль продовжився виступами фольклорних колективів з інших сіл Городенківщини.

Духовно-мистецьки фестиваль сербену у Чортовці планують зробити щорічним.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com