«Оселя Віри, Надії, Любові»

В Обертині у день апостолів Петра і Павла, якраз на храмове свято цього селища, урочисто відкрито будиночок сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії, Любові». Це перший в Україні будинок підтриманого проживання, створений у співпраці волонтерів, обласної влади та місцевої громади. Ідея належить Українській благодійницькій мережі, а тих, хто таку ідею підтримав, як засвідчує табличка на будинку, чимало: Ukrainian Women in Business, меценат, депутат обласної ради Богдан Станіславський, Українське греко-католицьке душпастирство в Норвегії, Otaman Trans Group, Ukraine Charity.

«В цивілізованому світі, в Європі, в США така гуманна форма проживання людей з інвалідністю дуже поширена, – розповідає волонтер, директор Української благодійницької мережі Василь Футерко. – А для України цей формат абсолютно новий. Ми кілька років пробували знайти місце для такого проєкту. Зверталися до кількох громад – не надто малих і не надто великих. Чомусь було побоювання такого «сусідства».

І лише коли звернулися до депутата обласної ради Богдана Станіславського, зустріли розуміння і підтримку.

«Я запропонував будинок моєї хресної мами Петруні Антонівни, – Богдан Миколайович згадує, як то було. – З одного боку, хотілося допомогти цим волонтерам, які намагаються створити для молодих людей з інвалідністю зовсім інші умови життя. З другого, був страх, що з цим будинком, де не раз збиралася наша родина, буде як з іншими, коли ніхто не живе і вони розвалюються. А тепер це обійстя отримує друге життя. Тож, видно, Бог так скерував, що ми зустрілися, без Божої сили не обійшлося».

Разом поїхали до Обертина, подивилися, і два роки тому Українська благодійницька мережа придбала будинок на 125 квадратних метрів. Щоб зрозуміти, скільки за два роки тут зроблено, варто переглянути фотографії. Бо переробляти, зміцнювати, вставляти, підлаштовувати довелося чимало. Зате зараз – вітальня і кухня, спальні і санвузол, пральня, зроблені за європейськими стандартами. І виноград при вході в будинок, на якому поки ще зелені щедрі грона, зберегли. А навколо викладена бруківка – чисто, затишно, зручно.

Сюди вселилися чотири вихованці (уже колишні) Залучанського і Погонянського інтернатів Уляна Белей, Любов Оробець, Василь Рибарук та Ігор Човпило. У кожного з них обмежені фізичні можливості, але усі вони хочуть змінити своє життя, працювати, інтегруватися в громаду. Допомагатимуть їм в цьому чотири волонтери-наставники і чотири асистенти (помічники), які не виконуватимуть за них ту чи іншу роботу, не подаватимуть все готове, а разом з ними освоюватимуть навички самостійного життя. Адже для цих молодих людей, які не мають родини і виросли в інтернаті, новинкою є навіть приготування власноруч бутербродів чи нарізання салату. Допомога закінчується там, де починають самі щось робити. І кожні нові навички для них будуть власними перемогами. А ще буде подолана ізольованість від світу.

«Оселя – середовище можливостей, місток у самостійне життя, – каже Василь Футерко. – Це для них змога розвиватися, навчатися, працювати, приймати рішення щодо свого побуту. Найкращий спосіб – дати «вудку», а не «рибу». Ми хочемо разом створити їм тут можливості для хобі, для самореалізації».

Та найголовніше, коли цих чотирьох молодих людей сприйматимуть як рівних, визнаватимуть їхні можливості теж щось робити. Уляна, приміром, малює ротом, Василь виготовляє вироби зі шкіри. Для них важливо, коли вони зможуть заробляти на життя своєю працею. Один з можливих варіантів працевлаштування – соціальний кооператив «Файні ябка».

Звичайно, найважчим буде перший період становлення оселі. Для молодих людей це адаптація до самостійного життя, для громади – їх прийняття у своє середовище. За словами голови благодійного фонду підтримки осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень «Крокус» з Коломиї Любові Масевич, «переважно розуміють наші проблеми ті, в кого є проблеми, хто проблем не має – не дуже нас розуміє». А волонтери з Української благодійницької мережі, добродійники, які підтримали такий проєкт, якраз взялися за цю справу з внутрішньої потреби турбуватися про інших, а не з особистих причин. Освячуючи приміщення, о. Юрій Друляк наголосив на символічній назві «Оселя Віри, Надії, Любові», додавши до цих слів ще милосердя.

Про об’єднання зусиль влади, громади, волонтерів, добродійників на відкритті говорила заступник директора департаменту охорони здоров’я Галина Сеник. Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області Людмила Непийвода зазначила, що «люди на інвалідних візках потребують не лише співчуття, їм потрібно допомогти себе реалізувати». І допомогти їм у цьому може громада Обертина. За словами селищного голови Віктора Хамута, ідею такої оселі місцеві люди підтримали під час попередніх громадських слухань. Підтримали і тим, що прийшли на відкриття.

Фінансування поточної діяльності цього закладу здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів у форматі соціального замовлення послуги підтриманого проживання повнолітніх осіб з інвалідністю. Сподіваються, що і далі допомагатимуть доброчинці. І, як прозвучало під час урочистого відкриття «Оселі Віри, Надії, Любові», для обертинців цих четверо людей недовго будуть «чужими». Милосердя і добрі справи потрібні не лише тим, хто знаходиться в біді чи скруті, а й тим, хто чинить добро, дбає про інших.

Ярина Рудківська.

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com