Коломийська єпархія УГКЦ

Храми

с. Баня-Березів
с. Лючки
с. Вижній Березів
Побудована в 1991 році цегляна церква Вознесіння Христового освячена в 1992 році. Храмові свята: Вознесіння Господнє та Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня).
с. Вижній Березів
с. Нижній Березів
Середній Березів
церква св. Миколая
с. Стопчатів
Церква св. Параскеви
с. Стопчатів
Стопчатів Церква Св. Параскеви 1814 Вперше церква зі села Стопчатів згадується в документі другої половини XVI ст. Через сто років в цьому селі вже відзначені дві церкви. Попередня до існуючої дерев'яна церква постала на початку XVIII ст. Розташовувалася на місці теперішньої церкви. Нова церква з дерева зведена у 1814 році. Була філіяльною парафіяльної церкви Св. Миколи в цьому ж селі. Святиня відновлена на зламі 1980-х - 1990-х років. Сьогодні не належить до пам'яток архітектури. В користуванні громади УГКЦ. Церква стоїть в центральній частині Стопчатова, посеред цвинтаря. Планування церкви часто зустрічається в цьому районі. Святиню завершують три верхи. Рівноширокий зашклений прибудований ганок є при західній стіні бабинця, а з півдня до нави веде бічний вхід. Рівноширока захристія, вкрита окремим дахом, прилягає зі сходу до вівтаря. З півдня від церкви розташована дерев’яна триярусна дзвіниця, зведена одночасно з церквою. Біля церкви на цвинтарі спочивають парохи Стопчатова: о. мітрат Степан Смачило (1894-1969) і о. Кондрат Вергун (1912-1978).
о. Микола Гаєвий
с. Стопчатів (Борисівка)
о. Руслан Надвірнянський
с. Люча
о. Олександр Волощук
с. Текуча
о. Олександр Волощук
с. Яблунів
о. Дмитро Погорілий
с. Верховина
о.м. Роман Болехівський
с. Вигода
о.м. Роман Болехівський
с. Кривопілля
о. Тарас Пеленьо
с. Вербівці
о. Ігнат Липка
Городенка
вул. Шевченка, 70
Споруджена, за одними даними, у 1763 році для греко-католицької громади міста коштом Миколи Василя Потоцького (за іншими, напевне, в 1763—1764;[1][2] чи 1763—1766 роках Пишне освячення коштом фундатора відбулось 1 червня 1766 р. (обряд провів єпископ Лев (Леон) Шептицький[4]). Як і інший, збудований коштом М. В. Потоцького городенківський храм — костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії — увінчаний замість хреста схожим на нього гербом Потоцьких. За легендою, базованою на одному із варіантів народної «Пісні про Бондарівну», храм зведено в знак покути магната за вбивство Бондарівни — дівчини з сусіднього села Чернятин. М. В. Потоцький виділив кошти для проживання і діяльності в справі унії 5-и о.місіонерів (східного обряду)
о.м. Ігор Левицький
Городенка
Трохи далі від центральної частини міста Городенка, по дорозі повз синагогу та ринок, на невеликій площі, серед одноповерхових будинків стоїть мурована церква святого Миколая. Споруджено церкву в 1793 році, греко-католицькою громадою міста. Мурована церква була зведена на місці старої дерев’яної церкви (шкода що не збережена). Не велика за розмірами, класично тридільна, складається з бабинця, нави, та вівтаря. Однокупольна, позолочений купол знаходиться над навою, яка вища за бабинець та вівтар, і закінчується хрестом. Головний фасад храму завершується трикутним, у найвищій частині закругленим фронтоном, що прикрашений декоративними вазами та кулями з хрестами. Над головним входом у храм розташований балкон. Під балконом, над головним входом у храм знаходиться фреска святого Миколая. Виступаючі бокові частини нави закінчуються маленькими куполами з хрестами у вершині. Вівтар прямокутної форми з заокругленими боками увінчаний маленьким куполом. Подвір’я церкви обгороджене залізною огорожею. До огорожі з боку головного входу на подвір’я храму прилягає велика мурована арочна дзвіниця.
о. Микола Вонсуль
Городенка
Церква Непоро́чного Зача́ття Пресвятої Богородиці (колишній костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії пол. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia N. M. P) та монасти́р театинців[1] — пам'ятка архітектури національного значення 18 століття у стилі пізнього бароко в місті у Городенці Івано-Франківської області. Храм споруджено протягом 1745—1769 років на замовлення Миколи Василя Потоцького за проектом архітектора Бернарда Меретина у співпраці з «галицьким Мікеланджело»[2] — скульптором Йоганом Георгом Пінзелем. Вважається першою спільною роботою двох митців[3] і однією з найцінніших пізньобарокових пам'яток на території колишньої Речі Посполитої[4]. До комплексу входять також корпус монастирських келій та колона зі статуєю Пречистої Діви Марії. Костел збудований на місці, де раніше була дерев'яна каплиця.[5] Храм та монастирська резиденція Конгрегації Регулярних Клириків Божественного Провидіння засновані фундаційним актом канівського старости Миколи Василя Потоцького від 22 серпня 1743 року. Власне будівельні роботи розпочалися у 1745 році — після виділення фундатором першої квоти в розмірі 20000 злотих — і станом на 1754 рік були вже майже завершені. Проте освячений храм був тільки 2 липня 1760 року єпископом Станіславом Раймундом Єзерським[5] (чи 1769), попередньо у 1763 році змінивши статус із монастирського на парафіяльний. У 1866 році костел відреставровано. Під час виконання робіт Мечислав Потоцький не дозволив будівничому Єсселю Гершелю, який керував роботами, змінити деякі деталі фасаду храму.[6] Наступні реставрації проходили у 1905—1906 (керівник — Зиґмунт Ґорґолевський[6]) та 1920-х роках (після незначних руйнувань, заподіяних у 1915 році — під час Першої світової війни)
о. Ігор Ковбасюк
с. Глушків
 о. Роман Лапчинський
с. Серафинці
о. Михайло Івасюк
с. Котиківка
 о. Василь Гавриш
Пробабин
о. Богдан Сілецький
с. Стрільче
о. Володимир Дідич
с. Тишківці
о. Руслан Озарко
с. Чортовець
о. Віталій Юрійчук
с. Балинці
о. Володимир Семчук
Церква св. Арх. Михаїла
с. Заболотів
Заболотів Церква Вознесіння Господнього 1865 Перша відома церква під титулом св. Арх. Михайла походила з 1715 року. Розібрана в кінці XVIII ст. Замість неї збудували наступну церкву, яка проіснувала до середини ХІХ ст. Збережена сьогодні деревяна церква зведена у колишньому присілку "Демидче" (сьогодні у складі с. Заболотів) з м'якого дерева протягом 1863-1865 рр. Ремонтована у 1972 р., на початку 1990-х рр. (стіни оббили бляхою), останній зовнішній у 2010 - 2011-х рр. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УПЦ КП. В західній частині Заболотова, між головною дорогою і цвинтаром, на просторій ділянці знаходиться деревяна хрещата в плані одноверха церква. До східної стіни вівтаря прибудована рівноширока захристія. Бічний вхід - з півдня до нави. Широке піддашшя, яке опоясує церкву, опирається на випусти вінців зрубів, які, як стіни під опасанням, суцільно ошальовані горизонтально горбилем. Над опасанням стіни ошальовані також горизонтально деревяною вагонкою. Дахи церкви перекриті металопрофілем. Світловий восьмерик нави вкритий наметовим верхом з ліхтарем і маківкою на вершині. З південного сходу від церкви стоїть не ремонтована дзвіниця. Вона деревяна, має два яруси (перший квадратовий в плані, другий - восьмибічний).
о. Володимир Кмита
Церква Успення Пресвятої Діви Марії
с. Іллінці
о. Мирослав Сметанюк
Церква св. прор. Іллі
с. Іллінці
о. Ігор Горук
с. Кулачківці
Кулачківці Церква Св. Арх. Михайла 1888 Вже в другій половині XVI ст. в цьому селі стояла церква. На карті 1783 року тодішні Кулачківці були містечком в якому існували аж чотири церкви. Незабаром тодішня влада зліквідувала три з них, тому залишилася тільки одна, парафіяльна. На початку 1790-х років на її міцсці постала наступна церква з дерева. Проте вона вже у 1831 році згоріла. Громада відразу розпочала будівництво нової дерев'яної церкви, яке закінчили 1888 року (тоді ж церкву посвятили). Правда, над вхідними дверима до церкви металеві цифри сповіщають дату "1885". В наш час церква в користуванні громади УГКЦ, пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква розташовується на північно-західній околиці Кулачківців, недалеко на схід від центральної дороги, на схилі. Для цього району дещо незвична триверха церква, в якої середхрестя нави має зрізані кути. Церква досить довга, адже до вівтаря по осі церкви прибудована трохи вужча захристія, а до бабинця - присінок з надбудовою. Дивно те, що невелике піддашшя є тільки при північних стінах церкви - з інших сторін воно відсутнє. Звертають увагу високі парні вікна, давно не фарбовані дахи, а також випусти вгорі восьмериків верхів. Дерев'яна на два яруси дзвіниця стоїть з заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006. Інформація Василя Слободяна.
о. Володимир Шпак
с. Олешків
Олешків Церква Св. Арх. Михайла 1863 Церква в селі Олешків уперше згадується в письмовому документі другої половини XVI ст. На карті 1783 року на місці сучасного цвинтаря позначена дерев'яна церква, ймовірно, з XVIII ст. Нова парафіяльна дерев’яна церква постала у 1863 році. Очевидно, наступного року посвячена. В наш час церкву використовує православна громада. Церква належить до пам'яток архітектури місцевого значення. В середині 2014 року розпочали зовнішній ремонт церкви з заміни покриття її бані блискучою бляхою. Розташована в центрі села, зі сходу від головної дороги. Типова гуцульського типу одноверха церква без будь-яких прибудов. Захристія вкрита спільним дахом вівтаря. Вікна у стінах над опасанням замінили пластиковими. Існує бічний вхід з півдня до нави. Дзвіниця дерев'яна двоярусна, стоїть з заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
о. Ігор Горук
с. Турка Борщівська
о. Володимир Кмита
с. Тростянець
о.м. Микола Романенчук
с. Троїця
о. Василь Гоян
с .Тулова
Тулова Церква Благовіщення Пр. Богородиці 1869 Вже в середині XVI ст. в Туловій була церква. У XVIII ст. в селі стояла церква під титулом Різдва Пр. Богородиці. Наприкінці цього століття її замінила наступна церква з дерева, яка проіснувала 75 років. Замість неї у 1869 році постала нова дерев'яна церква, яка була філіяльною парафіяльної церкви в Усті. Тепер пам'ятка архітектури місцевого значення в користуванні греко-католицької громади. Церква стоїть в південно східній частині села, біля цвинтаря. Цікава тим, що завершена трьома верхами і входи до неї (до бабинця і до нави) розташовані з півдня. З обидвох сторін входу до нави на стінах є великі зображення на релігійну тему. Рівноширока захристія прибудована до вівтаря зі сходу. Дзвіниця дерев'яна двоярусна невеликих розмірів, збудована 1854 року, збереглася з південного сходу від церкви.
о.м. Микола Костюк
с. Тулуків
о.м. Микола Костюк
с. Хомяківка
о. Михайло Іванчук
с. Королівка
вул. Молодіжна, 50 В
(066) 900 97 90, (097) 534 55 70
Богослужіння проводилися в невеликій богослужбовій каплиці Покрову Пресвятої Богородиці, збудованій 1904 року. Землю для церкви пожертвував п. Петро Ткачук. З 1960 р. по 1989 рік храм був закритий комуністичною владою. У 1989 році, стараннями громади села, особливо п. Анни Цибульської, Богослужіння відновилися, однак церковця вже не могла вмістити всіх парафіян. Тому в 1994 році, за значного сприяння місцевих меценатів - п. Михайла Угорського, Героя України п. Василя Ткачука, п. Івана Симотюка, громада розпочала будівництво нового храму в центрі села. Значне сприяння надавала сільська влада, зокрема сільський Голова п. Василь Гушулей, та районна влада. В 2002 році було освячено новий храм Покрову Пресвятої Богородиці, збудований за проектом та авторським наглядом коломийського архітектора п. Миколи Шевчука. В 2007 році збудовано дзвіницю з трьома дзвонами. Територія церкви – 0,97 га, огороджена та обсаджена. В 2012-2015 роках завершено художній розпис храму. В рамках Екологічної ініціативи УГКЦ у 2016 р. посаджено парафіяльний сад на 50 дерев. Оскільки в селі немає школи та дитячого садка, біля церкви в 2008 р. збудовано катехитично-реколекційний будинок, де постійно займаються діти Катехитичної школи, проводяться зустрічі МХО «Діти Світла», регулярні молитовні зустрічі спільноти «Матері у Молитві» та інші заходи. На 10-літній ювілей храму 14.10.2012 р. Б. Святу Літургію очолив святитель храму – Архієпископ і Митрополит Преосвященний Кир Володимир Війтишин.
о. Василь Коновалюк
м. Коломия
о. Іван Петруняк
м.Коломия
о. Віктор Гавриш
м. Коломия
вул. Театральна, 31
+38 (099) 946 65 92
Катедральний собор Преображення Христового є символом не просто відновлення Церкви після лихоліть, але й прославляє вік її процвітання та показує велич людської віри, з якої і постав собор. До слова, храм є найбільшим на теренах Західної України серед усіх святинь Української Греко-Католицької Церкви. Започаткування будівництва нового собору потребувало неабиякої сміливості, адже масштабність проекту свідчила про багато труднощів на шляху реалізації. Споглядаючи усю велич собору, приходить розуміння, що амбітний план потребував абсолютної віри у свою справу. Владика Павло Василик виступив ініціатором спорудження нової святині та натхненником для вірних Української Греко-Католицької Церкви. По сьогодні його задум на стадії реалізації.
о. Володимир Білослудцев
с. Велика Кам’янка 
Велика Кам'янка Церква Св. Арх. Михайла 1794 Давня церква у Великій Кам'янці згадується ще в другій половині XVI ст. В другій половині XVIII ст. на карті в цьому поселенні позначені дві церкви: міська, в центрі і передміська. Дерев'яна церква, яка існує сьогодні, зведена у 1794 році коштом парафіян. Була парафіяльною. Дахи перекриті бляхою на початку ХХ ст. Церква відновлена на зламі 1980-х - 1990-х років. У 2009 році святкували 215-ліття церкви. В наш час церквою, яка належить до пам'яток архітектури місцевого значення, користується православна громада. Церква розташовується посеред села, недалеко на захід від головної дороги, поруч нового мурованого храму, який будують. Типова хрещата в плані одноверха святиня, стіни над опасанням і восьмерик якої давно під бляхою. Церква має одну прибудову - рівношироку захристію, яка прилягає зі сходу до вівтаря. Стіни під опасанням вертикально шальовані дерев'яною вагонкою. Дерев'яна двоярусна дзвіниця збереглася з південного сходу від церкви.
о. Володимир Дрозд
с. Гвіздець
Церква Різдва Пресвятої Богородиці колись знаходилась в центрі селища Гвіздець. Згодом, з різних причин, передусім релігійно-політичних, церковна громада змушена була перенести її із центрального місця в більш віддалене. Впродовж 1850 – 1855 років Храм встановили на теперішньому місці, на фундаменті давнього монастирського Храму Святого Пророка Іллі, який стояв тут приблизно до 1700 року. Спочатку церковна споруда була покрита гонтами, а перед Першою світовою війною її перекрили бляхою.В Храмі збереглося розпорядження від 23 лютого 1952 року Єпископа Станіславського і Коломийського Антонія за №280, скероване в Гвіздецьке благочиння “Про виправлення християнського життя в дусі православного віровчення”. 1961 року – радянська атеїстична влада закрила для віруючих гвіздецьку церкву. До 1989 року територія була обнесена звичайною дерев’яною огорожею, потім – металевою сіткою. У 1989 році – Cвятиня була відчинена для звершення Богослужінь. Одразу після розпаду СРСР біля церкви було встановлено один із перших на Коломийщині хрестів на честь проголошення незалежності України. 28 листопада 1989 року – Храм знову було відчинено для звершення богослужінь. 10 липня 1990 року – настоятелем Гвіздецької церкви призначено священика Василя Гаврилюка, який згодом став благочинним Коломийського благочиння. 27 січня 1991 року – в Гвіздці, як і по всій Коломийщині, відбувся референдум щодо конфесійної приналежності Храму. Переконливою більшістю (580 голосів проти 116 – за УГКЦ) православна громада відстояла своє право на церкву. 1995 року – біля входу на церковне подвір’я спорудили муровану каплицю на місці дерев’яної, знищеної радянською владою у 1961 році. Дзвіницю за весь час не перебудовували, вона є ровесницею церкви. До 1997 року до парафії належав Храм Вмч. Димитрія Солунського с. Берем’яни (в минулому – Кольонія). 8 травня 1997 року – створено Коломийську Єпархію, до якої, разом із іншими, увійшла й парафія селища Гвіздець. У 2005 році на подвір’ї Святині було споруджену ще одну каплицю зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці. В 2008 році – силами громади і меценатів довкола церковного подвір’я встановлено ковану огорожу. Декілька років тому громада також завершила будівництво нової резиденції. 11 травня 2014 року – з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана розпочався ремонт церкви. 16 листопада 2014 року – з архіпастирським візитом парафію відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, де здійснив освячення розписів Храму та звершив Архієрейську Божественну Літургію. У Вівтарі зберігається копія Ченстоховської ікони Божої Матері, яка була, невідомо скільки часу, захована за іншим образом. В Храмі збереглося розпорядження від 23 лютого 1952 року Єпископа Станіславського і Коломийського Антонія за №280, скероване в Гвіздецьке благочиння “Про виправлення християнського життя в дусі православного віровчення”. 1961 року – радянська атеїстична влада закрила для віруючих гвіздецьку церкву. До 1989 року територія була обнесена звичайною дерев’яною огорожею, потім – металевою сіткою. У 1989 році – Cвятиня була відчинена для звершення Богослужінь. Одразу після розпаду СРСР біля церкви було встановлено один із перших на Коломийщині хрестів на честь проголошення незалежності України. 28 листопада 1989 року – Храм знову було відчинено для звершення богослужінь. 10 липня 1990 року – настоятелем Гвіздецької церкви призначено священика Василя Гаврилюка, який згодом став благочинним Коломийського благочиння. 27 січня 1991 року – в Гвіздці, як і по всій Коломийщині, відбувся референдум щодо конфесійної приналежності Храму. Переконливою більшістю (580 голосів проти 116 – за УГКЦ) православна громада відстояла своє право на церкву. 1995 року – біля входу на церковне подвір’я спорудили муровану каплицю на місці дерев’яної, знищеної радянською владою у 1961 році. Дзвіницю за весь час не перебудовували, вона є ровесницею церкви. До 1997 року до парафії належав Храм Вмч. Димитрія Солунського с. Берем’яни (в минулому – Кольонія). 8 травня 1997 року – створено Коломийську Єпархію, до якої, разом із іншими, увійшла й парафія селища Гвіздець. У 2005 році на подвір’ї Святині було споруджену ще одну каплицю зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці. В 2008 році – силами громади і меценатів довкола церковного подвір’я встановлено ковану огорожу. Декілька років тому громада також завершила будівництво нової резиденції. 11 травня 2014 року – з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана розпочався ремонт церкви. 16 листопада 2014 року – з архіпастирським візитом парафію відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, де здійснив освячення розписів Храму та звершив Архієрейську Божественну Літургію. У Вівтарі зберігається копія Ченстоховської ікони Божої Матері, яка була, невідомо скільки часу, захована за іншим образом. В Храмі збереглося розпорядження від 23 лютого 1952 року Єпископа Станіславського і Коломийського Антонія за №280, скероване в Гвіздецьке благочиння “Про виправлення християнського життя в дусі православного віровчення”. 1961 року – радянська атеїстична влада закрила для віруючих гвіздецьку церкву. До 1989 року територія була обнесена звичайною дерев’яною огорожею, потім – металевою сіткою. У 1989 році – Cвятиня була відчинена для звершення Богослужінь. Одразу після розпаду СРСР біля церкви було встановлено один із перших на Коломийщині хрестів на честь проголошення незалежності України. 28 листопада 1989 року – Храм знову було відчинено для звершення богослужінь. 10 липня 1990 року – настоятелем Гвіздецької церкви призначено священика Василя Гаврилюка, який згодом став благочинним Коломийського благочиння. 27 січня 1991 року – в Гвіздці, як і по всій Коломийщині, відбувся референдум щодо конфесійної приналежності Храму. Переконливою більшістю (580 голосів проти 116 – за УГКЦ) православна громада відстояла своє право на церкву. 1995 року – біля входу на церковне подвір’я спорудили муровану каплицю на місці дерев’яної, знищеної радянською владою у 1961 році. Дзвіницю за весь час не перебудовували, вона є ровесницею церкви. До 1997 року до парафії належав Храм Вмч. Димитрія Солунського с. Берем’яни (в минулому – Кольонія). 8 травня 1997 року – створено Коломийську Єпархію, до якої, разом із іншими, увійшла й парафія селища Гвіздець. У 2005 році на подвір’ї Святині було споруджену ще одну каплицю зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці. В 2008 році – силами громади і меценатів довкола церковного подвір’я встановлено ковану огорожу. Декілька років тому громада також завершила будівництво нової резиденції. 11 травня 2014 року – з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана розпочався ремонт церкви. 16 листопада 2014 року – з архіпастирським візитом парафію відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, де здійснив освячення розписів Храму та звершив Архієрейську Божественну Літургію. У Вівтарі зберігається копія Ченстоховської ікони Божої Матері, яка була, невідомо скільки часу, захована за іншим образом.
о. Любомир Ярославський
с. Годи-Добровідка 
Західна частина сучасного села дапвніше називалася "Годи" і його мешканці, як і Добровідки, належали до парохії в сусідньому селі П'ядики. Через три роки після закінчення будівництва церкви в Добровідці, селяни з села Годи у 1926 році збудували власну дерев"яну церковцю, яка є першою в історії поселення. Після примусового закриття в радянський період богослужіння відновили після 1989 року. Святиня в користуванні греко-католиків(?), до пам'яток архітектури не належить. Церкву побачите посеред західної частини Годи-Добровідки, на краю цвинтаря. Конструктивно подібна до Дмитрівської церкви в цьому ж селі, тільки дещо більших розмірів. При північній стіні вівтаря є прибудована ризниця, більше прибудов нема. Додатковий вхід - з півдня до нави. Сучасними матеріялами зовні не ремонтована, проте дахи верх і стіни над опасанням пофарбовані. Дерев'яна дзвіниця на два яруси стоїть з південного заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
о. Володимир Дрозд
с. Грушів 
Село Грушів складається з двох частин: власне Грушова і Грушова Красного. Про церкву в с. Грушеві відомо з 1515 р. В 1660 р. була збудована дерев'яна церква св. Параскеви, яка проіснувала до 1880 р., коли поставили нову, також дерев'яну, яка у 1886 р. згоріла. У 1899 р. завершене будівництво мурованої, хрестової в плані одноверхої церкви з банею. Інший храм Собору Пр. Богородиці. розташована в горішній частині села. Попередня дерев'яна церква походила з 1671р. По першій світовій війні у 1923 р. на її місці зведено нову, дерев’яну хрещату в плані одноверху святиню, увінчану на середхресті восьмериком з зало¬мом, вкритим грушастою банею (майстер Василь Турчиняк з Делятина). По другій світовій війні стояла зачиненою.
о. Володимир Гук
с. Дебеславці
Про існування церкви в Дебеславцях вказує Катедратик Львівської єпархії за 1680 рік. Ймовірно, дана церква стояла біля тодішнього цвинтаря. Наступна церква з дерева постала в середині XVIII ст. на новому місці. Згоріла у 1861 році. На її місці у 1862 році збудували і в 1865 році посвятили нову дерев'яну церкву. Була парафіяльною. В радянський час постійно чинна. Пам'ятка архітектури місцевого значення в користуванні греко-католицької громади. Поруч триває опорядження нової мурованої церкви. Стара розташована посеред села, недалеко цвинтаря. Хрещата одноверха в якій захристія з вівтарем вкрита спільним дахом. Є два входи - з заходу і півдня. Ймовірно, зовнішній вигляд церкви не змінився ще з 1990-х років. Невелика дерев'яна двоярусна дзвіниця стоїть з півдня від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006. Інформація Василя Слободяна.
о. Роман Ямбор
с. Загайпіль
о. Василь Гаврилюк
с. Замулинці
Найдавніша згадка про церкву з цього села походить з 1680 року. Наступна, також дерев'яна церква, постала в середині XVIII ст. і розташовувалася не дуже далеко від сучасної. Нова церква з будована з дерева у 1839 році. Цього ж року посвячена. Була філіяльною парафіяльної церкви в Семаківцях. З 2010 року пам'ятка архітектури місцевого значення в користуванні греко-католицької громади. Замулинецька дерев'яна церква розташовується в самому центрі села, відразу на північ від мурованого храму. Триверха, утворює хрест в плані, має одну прибудову - рівношироку захристію при східній стіні вівтаря. Крім західного входу до бабинця є південний вхід до нави. Під час останнього зовнішнього ремонту вигляд церкви змінився: верхи з маківками перекрили блискучою бляхою, стіни над опасанням і восьмериків оббили металопрофілем, вікна тепер пластикові. Тільки стіни під опасанням зберегли з відкритого зрубу. Не ремонтована дерев'яна двоярусна дзвіниця стоїть з заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006. Інформація Василя Слободяна.
о. Юрій Свищ
с. Корнич
о. Василь Коновалюк
с. Королівка
Село Королівка налічує близько тисячі осіб. Богослужіння проводилися в невеликій богослужбовій каплиці Покрову Пресвятої Богородиці, збудованій 1904 року. Землю для церкви пожертвував п. Петро Ткачук. З 1960 р. по 1989 рік храм був закритий комуністичною владою. У 1989 році, стараннями громади села, особливо п. Анни Цибульської, Богослужіння відновилися, однак церковця вже не могла вмістити всіх парафіян. Тому в 1994 році, за значного сприяння місцевих меценатів - п. Михайла Угорського, Героя України п. Василя Ткачука, п. Івана Симотюка, громада розпочала будівництво нового храму в центрі села. Значне сприяння надавала сільська влада, зокрема сільський Голова п. Василь Гушулей, та районна влада. В 2002 році було освячено новий храм Покрову Пресвятої Богородиці, збудований за проектом та авторським наглядом коломийського архітектора п. Миколи Шевчука. В 2007 році збудовано дзвіницю з трьома дзвонами. Територія церкви – 0,97 га, огороджена та обсаджена. В 2012-2015 роках завершено художній розпис храму. В рамках Екологічної ініціативи УГКЦ у 2016 р. посаджено парафіяльний сад на 50 дерев. Оскільки в селі немає школи та дитячого садка, біля церкви в 2008 р. збудовано катехитично-реколекційний будинок, де постійно займаються діти Катехитичної школи, проводяться зустрічі МХО «Діти Світла», регулярні молитовні зустрічі спільноти «Матері у Молитві» та інші заходи. На 10-літній ювілей храму 14.10.2012 р. Б. Святу Літургію очолив святитель храму – Архієпископ і Митрополит Преосвященний Кир Володимир
о. Олександр Селезінка
с. Мала Кам’янка
У цьому селі церква існувала щонайпізніше в другій половині XVII ст. Там, де стоїть сучасна церква, в першій половині XVIII ст. збудували нову церкву з дерева. Наступна постала у 1861 році, посвячена у 1863 році. Була філіяльною парафіяльної церкви в П’ядиках. 10 листопада 2013 року громада УГКЦ святкувала 150-ліття церкви, яка належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Церква розташована в центрі села, з заходу від школи. Прицерковна територія обмежена дерев'яним парканом. За конструкцією - типова гуцульського типу одноверха невеликих розмірів церква. З півночі до вівтаря має прибудовану ризницю. Над входами до церкви з заходу і півдня трисхилі дашки розривають піддашшя, яке оточує церкву. Маківки увінчані оригінальними хрестами. Зовнішній вигляд церкви тривалий час незмінний. Дзвіниця дерев'яна двоярусна, з зовнішнім входом на другий ярус, збереглася з південного заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
о. Микола Горецький
с. Матіївці
о.м. Михайло Арсенич
с. Назірна
о. Василь Гаврилюк
с. Перерів
о. Роман Гаварецький
с. Пилипи
 о. Роман Ямбор
с. Фатівці
о. Василь Палійчук
с. Ценява
Акт візитації 1745 року вказує, що в цьому селі була невелика дерев'яна церква, недавно зведена. Чомусь на карті 1783 року дана церква не позначена. У 1808 році постала наступна дерев'яна церква, яка була парафіяльною. Розширена у 1864 році. 27 вересня 2008 року святкували 200-ліття церкви. Пам'ятка архітектури місцевого значення тепер в користуванні громади УГКЦ. Поблизу триває будівництво (станом на 2014 рік) нового мурованого храму. Стару церкву побачите в оточенні дерев в північно східній частині села, при дорозі. Невелика хрещата в плані одноверха з чотирма прибудовами: при північній стіні вівтаря ризниця, при східній - захристія. більший зашклений ганок з півдня при наві, менший ганок - з заходу при бабинці. Обидва ганки мають декоративне різьблення. Зовнішній вигляд церкви тривалий час незмінний. Дерев'яна двоярусна дзвіниця стоїть з заходу від церкви. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006.
о. Юрій Савчук
с. Кобаки
о. Василь Петрів
с. Космач
Село Космач, що на Косівщині є батьківщиною священномученика УГКЦ о. Омеляна Ковча. Єдиним греко-католицьким космацьким храмом є збудована у 1988 р. церква Пресвятої Трійці. Споруджена греко-католиками в 1905 р. церква Святих Петра і Павла після псевдособору 1946 р. стала парафією Російської Православної Церкви, а на початку 90-х рр. перейшла до Української Автокефальної Православної Церкви. Цій громаді належить вона й сьогодні. Щодо церкви Пресвятої Трійці, то вона хоч має ще недовгу історію, проте встигла перегорнути її дуже важливу сторінку: у листопаді 2009 р. Єпископ Коломийсько-Чернівецький Микола (Сімкайло) передав до храму духовну реліквію – мощівницю із прахом блаженного священномученика Омеляна Ковча. Для підкреслення винятковості цієї події слід подати кілька штрихів із біографії цього блаженного. Блаженний Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у Космачі. У 1911 р., після закінчення римської Колегії святих Сергія і Вакха, прийняв священичі свячення. Провадив місійну діяльність серед українців-католиків у Югославії. В 1919 р. пішов добровольцем до лав Української Галицької Армії – став польовим духівником січових стрільців. Понад 20 років душпастирював у Перемишлянах (Львівська область). У 1939 р. більшовики переслідували отця Омеляна Ковча як небезпечного українського націоналіста. Але тоді священика сховала єврейська громада, яка вважала його великим гуманістом. 30 грудня 1942 р. був заарештований гітлерівцями за масове хрещення євреїв. Спочатку перебував у тюрмі на колишній вулиці Лонцького у Львові, а потім – у концентраційному таборі в Майданеку (Польща). У листах просив родину, щоб не клопотала про його звільнення, оскільки серед в’язнів він був єдиним священиком. Омелян Ковч відправляв Богуслужіння, сповідав і причащав в’язнів шматочками чорного хліба. Загинув 25 березня 1944 р. Своє перебування в концтаборі сприймав як Божий дар. Єврейська рада України надала о. Ковчу звання «Праведник України». В 2001 р. у Львові беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Восени 2008 р. Синод Єпископів УГКЦ проголосив блаженного священномученика Омеляна покровителем душпастирів УГКЦ. Подія перенесення праху блаженного мученика з концтабору до космацького храму важлива не тільки для космачан, а й для всіх, хто бажатиме відвідати рідну землю блаженного Омеляна Ковча і проситиме його заступництва. [nggallery id=12] Джерело: http://pilgrimage.in.ua/hram-presvyatoji-trijtsi-v-kosmachi/
о. Ігор Андрійчук
м. Кути
о. Василь Воєвода
с. Кривоброди
о. Василь Александрук
с. Микитинці 
о. Михайло Тимофіїв
с. Рожнів
о. Петро Дійчук
с. Рожнів
о. Василь Сумарук
с. Слобідка
о. Юрій Корпанюк
с. Старі Кути
о. Юрій Костик
с. Трач
о. Василь Александрук
с. Тюдів
о. Степан Козак
с. Білі ослави
На західній стіні південного рамена нави памятна таблиця свідчить: "...Материнська церква в Білих Ославах побудована в 1648 р. перебудована в 1746 р. та 1990 р. при щирій допомозі сільської громади при священникові В. Бойчукові місцевими теслярами: Струком Юрієм Івановичем, Гуменюком Василем Михайловичем, Щерб'юком Дмитром Олексійовичем, Костюком Дмитром Дмитровичем, Лейб'юком Василем Петровичем". Пам'ятка архітектури національного значення. За іншими даними стару горішню деревяну церкву з 1746 р., яка перебувала в доброму стані, знесли (в 1990 р.(?), а на її місці побудували нову (існуючу сьогодні?). В 2010 р. освятили новий мурований храм Різдва Св. Івана Хрестителя. Церква у користуванні громади УГКЦ. Інша деревяна церква в селі розташована в південній частині Білих Ослав, між дорогою і цвинтаром. Як і долішня, ця також хрещата в плані одноверха. Правда, тут бабинець незначно довший за бічні рамена і вівтар, а до бабинця по осі прибудований рівноширокий зашклений ганок. Його стіни, як і під опасанням шальовані вертикально деревяною вагонкою, а над опасанням, як і дахи і верх церкви, покриті металочерепицею. В обидвох церквах в торцевих стінах бічних рамен є додаткові входи до будівель. Деревяна триярусна дзвіниця знаходиться на південний захід від церкви.
 о. Сергій Белдик
с. Вишнівці
о. Роман Богославець
с. Глинки
о. Андрій Лучин
с. Добротів
о. Андрій Григораш
с. Заріччя
о. Михайло Сметанюк
с. Красна
 о. Іван Виксюк
с. Кубаївка
о. Валерій Лендел
с-ще Ланчин
На сьогоднішній день, громада УГКЦ в селищі Ланчин, яке знаходиться над самим Прутом, точніше розділене річкою на дві частини, не дуже велика - близько двох з половиною сотень родин. Більша частина мешканців селища належить до громади УПЦ КП. Сталося так з тієї причини, що в 1990 році, стара церква, яка належала по документах громаді греко-католиків, не зважаючи на всі позитивні рішення судів, в реальності перебувала у власності ще на той час громади РПЦ, потім громада перейшла до УАПЦ, а ще через кілька років в УПЦ КП. Тому греко-католикам, яких ще з часів катакомбної Церкви налічувалось кілька десятків родин, не залишалося нічого іншого як відправляти богослужіння в тимчасово пристосованій для цього каплиці, сподіваючись на позитивне вирішення владою питання повернення батьківського храму не тільки в юридичну, а й реальну власність . Після п’ятирічних судових процесів, про виконання яких ніхто не турбувався, у травні 1995 року, громада приступила до будівництва власного храму Зіслання Святого Духа. Будівництво тривало протягом десяти років. 3 липня 2005 року, владика Володимир, на сьогодні Архиєпископ та Митрополит Івано-Франківський, освятив новозбудований храм, але роботи тривають і по цей день. Розклад богослужінь Щоденно о 9.00 Храм відчинений храм відкритий кожного дня
о. Василь Ткачук
с. Саджавка
о. Валерій Лендел
с. Середній Майдан
Деревяна церква з Середнього Майдану походить, ймовірно, з ХІХ ст., хоча точного року не вдалося віднайти. Церква у користуванні громади УГКЦ. Святиня стоїть в північній частині розлогого села, на рівній ділянці в оточенні дерев. Компактних розмірів хрещата в плані будівля, в якої до вівтаря з півночі і півдня прилягають маленькі квадратові ризниці, а з заходу до бабинця - рівноширокий зашклений ганок. Піддашшя, яке опоясує церкву, опирається на масивні випусти вінців зрубів. Бруси стін під опасанням відкриті, над опасанням стіни задихаються під бляхою. Маківка з зірочками на ній вінчає ліхтар, посаджений на восьмибічний верх, який вкриває сліпий восьмерик нави. Над входом до церкви висить образ Воздвиження. На захід від церкви, в кутку подвір'я, збереглася деревяна двоярусна дзвіниця, стіни якої суцільно оббили пластиком, вкрита пірамідальним дахом
о. Андрій Лучин
с. Чорний Потік
о. Любомир Мандзюк
с. Чорні Ослави
Дані про парафію села Чорні Ослави датуються 1579 роком, коли, у реєстрі земель Воєводства Руського, вказується, що в даному селі церкви немає і воно належать до парафії села Ланчин. Загально відомо, що до 1596 року в Україні існувала Українська Православна Церква, яка підпорядковувалася Царгородському Патріарху. І хоча на Унію, 1596 року, перейшла певна частина Української Церкви, можна з упевненістю стверджувати, що Чорно-Ославська церква залишалась православною, оскільки входила до Львівської Єпархії, до якої тоді входила Станіславівщина, а Львівська Єпархія приєдналася до унії лише 1700 року за Єпископа Йосипа (Шумлянського). За документами 1700 року згадується Храм, який належить до деканату села Жуків (тепер Тлумацького району). За даними 1740 року про візитацію Львівського Єпископа довідуємося, що церква мала вигляд «шопки». У 1746 році – стараннями мешканців села побудовано нову церкву Святителя Василія Великого. За даними Йосифінської метрики від 1786 року стараннями священика Миколая Левицького в селі вже є церква, біля якої освячено місце під новий цвинтар. 1803 рік – у зв’язку з малочисельністю громади парафія Храму села Чорні Ослави приєднується в якості дочірньої до парафії села Білі Ослави. Згідно даних церковної інвентаризації від 1821 року відомо, що до церкви Святого Василія належало 300 парафіян. Цього року у Храмі проведено вже 8 хрещень та 10 похоронів. 1849 р. – виходить перша земельно-кадастрова карта села де вказано, що Храм розташовувався не на сучасному місці, а на місці дзвіниці та був прямокутної форми. 1866 року церковну громаду спіткало велике лихо: з усім майном згорів Храм. Це було великим потрясінням для вірян, проте вони відразу власними зусиллями розпочали будувати нову церкву. Вже в 1885 році була зведен нова церква, яка через рік, а саме, 14 січня 1886 році на свято Святителя Василія Великого була освячена. На це свято прийшло багаточисельні парафіяни села та люди із сусідніх сіл, щоб разом розділити радість відновленя Святині. Саме ця церква збереглася до наших днів. Далі відомості про церковне життя втрачені. Лише у 1976 році настоятелем призначено священика Петра Лютого, завдяки якому парафія відновила свої сили. Під час його настоятельства було пофарбовано Храм та проведено електрифікацію, перекрито бляхою церкву та дзвіницю та обгороджено церковне подвір’я. З листопада 1987 і до лютого 1989 року настоятелем на парафії був священик Власій Богдан. З приходом на парафію, у березні 1989 року, священика Юрія Пецюка, громада наповнилася новим диханням і розпочалося відновлення церкви. У 1990 р. – розписано Храм художниками із Чорних Ослав. В 1995 році – встановлено нові ворота та паркан довкола церковного подвір’я. 1997 р. – побудовано церковну трапезну. У 2000 р. – поставлено бруківку довкола церкви і перед Хрестом на подвір’ї Храму. 2002 р. – стараннями церковної громади встановлено нові двері до церкви і в паламарку. З 2014 по 2015 роки – парафіяни Храму витрачали багато сил для належного перекриття церкви. Куполи храму до того часу малиго стру форму, а і покрито жовтою бляхою. Фасад церкви також був перероблений.
о. Михайло Перцович
с. Верхній Майдан
Попередня деревяна церква, яка походила з 1877 року, згоріла на Великдень у 1905 р. Вже наступного, 1906 року, громада освятила(?) існуючу сьогодні деревяну церкву. Протягом 1932-1934 рр. видатний на той час майстер, будівничий і різьбяр Василь Турчиняк виготовляв іконостас для церкви. За іншими даними саме цей майстер збудував теперішню церкву. Церква у користуванні громади УГКЦ. В селі збудована мурована церква свв. Володимира і Ольги. Центр Верхнього Майдану. Саме тут, біля цвинтара стоїть стара, з поіржавілими від часу дахами хрещата одноверха церква. В неї єдина прибудова - ризниця при північній стіні вівтаря. Піддашшя захищає відкриті бруси зрубу стін під опасанням. Біля головного входу до церкви обабіч дверей висять однакові зображення з Розп'яттям Христа. Бічний вхід до церкви у стіні південного рамена нави. Якщо подивитеся догори неодмінно побачите цікаві трираменні хрести. По осі церкви, з заходу від неї, існує невелика деревяна дзвіниця. Вона чомусь не квадратна в плані, а прямокутна, має два яруси і зовнішню деревяну драбину на другий ярус.
о. Михайло Федорів
с. Гвізд 
Гвізд Церква Успіння Пр. Богородиці 1739 Церква на карті. Фото 14. 09. 2017 року, Андрій Сенько Існуюча церква збудована у 1739 р. (саме цю дату подає "Шематизм..." 1938 р., а "Шематизм..." 1908 р. подає "1793 р."). Різьблений напис на надпоріжнику дверей до бабинця свідчить, що церква зведена саме в 1739 р. За іншими даними в 1793 р. збудована існуюча деревяна дзвіниця. В кінці 1960-х рр. представники радянської влади вирішили зачинити церкву і перетворити її на музей, але мешканці села відстояли право на користування своєю церквою. У 2009 р. урочисто відзначили 270-ліття церкви. Памятка архітектури національного значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. У вересні 2012 р. відкрили новозбудований мурований храм Преображення. За деякою інформацією з того часу в церкві Успіння не відправили жодної недільної і святкової літургії. Весною 2017 року розпочали реставрацію церкви (цього ж року закінчили) з перекриття верху, дахів, піддашшя і стін над опасанням гонтами. Інша церква в цьому селі розташована в південній його частині, при головній дорозі. При малій висоті ця хрещата одноверха церква виглядає і сприймається досить монументально. Можливо, причиною є фарбування сірим стін надопасання і дахів, можливо причина у чисто символічного розміру віконечках... Вівтар, до якого зі сходу прибудована ризниця, орієнтований до північного сходу. Під опасанням звертають погляд масивні бруси зрубів, торці яких ще й підкреслили синім. Всі троє вхідних дверей до церкви на всю площину розмальовані кольоровими зображеннями на релігійну тему - найцікавіше, що можна побачити зовні на церкві. На південь від неї збереглася деревяна триярусна дзвіниця.
о. Іван Гедзик
с. Гвізд
Згідно повідомлень старожилів села, існуючу сьогодні деревяну церкву св. Миколи почали будувати ще в 1812 р., але як костел римо-католицької громади. Його фундаторами були заможні родини поляків, які проживали у Млинках (Млинах). За деякий час будівництво костелу з невідомих причин припинили, а греко-католицька громада села власним коштом викупила землю з незавершеним костелом, який почали будувати вже як церкву Св. Миколи. Святиня освячена в 1820 р. В радянський час постійно діюча. Ремонтована в 2009 р. В інтер’єрі церкви зберігся темперний живопис ХІХ ст. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. На прицерковній території збереглися могили отця-декана Володимира Лисинецького (1868-1938) і його дружини Зеновії Лисинецької.
о. Микола Гаврилюк
с. Лоєва
Існуюча деревяна церква зведена в 1835 р., очевидно, на місці попередньої деревяної церкви з XVIII ст. Була філіяльною до парафіяльної церкви в Надвірній. Памятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. В центрі села збудували новий мурований храм Св. Дмитра. В південній частині Лоєвої, на захід від дороги, в оточенні цвинтару і дерев, знаходиться стара, хрещата, одноверха святиня. Через те, що невисока, але довга і широка, сприймається масивною. Надмір бляхи на стінах і дахах будівлі плюс невеликі віконечка тільки підсилюють це враження. До вівтаря з півдня прибудована ризниця, стіни під опасанням шальовані вертикально дошками. До бічних рамен ведуть додаткові вхідні двері. З північного заходу від церкви стоїть деревяна дзвіниця. Вона - квадратова в плані, двоярусна, вкрита чотирисхилим дахом.
о. Василь Білусяк
с. Молодьків
о. Микола Дем’янчук
с. Мирне
Церква святих Первоверховних апостолів Петра та Павла с. Мирне будувалася із 1989 року. Будівництво тривало 4 роки. Посвячував Церкву Кир Павло Василик 27 вересня 1994 року. До відкриття Церкви парохію обслуговували два священики: о. Іван Іванців, о. Богдан Боднар. Після відкриття став обслуговувати о. Мирон Василів, який служив там 4 роки. 21 березня 1999 року став служити о. Василь Кугутяк. 16 березня 2014 року Кир Василь Івасюк освятив престіл.
 о. Василь Кугутяк
с. Назавизів
Дерев'яна церква, яка збереглася, походить з 1820 р. Була дочірньою до матірної церкви в Надвірній. Пам'ятка архітектури національного значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. 9 вересня 2007 р. у Назавизові за 130 м. на схід від деревяної церкви посвятили новий мурований храм Св. Івана Хрестителя. Посеред назавизова, на схід від головної дороги, на рівній ділянці збереглася місцева церква. Не така, як інші. Просто не хрещата в плані, а звичайна тризрубна. Під її широким піддашшям схована прямокутної форми захристія, прибудована зі сходу до вівтаря. З заходу до бабинця прибудований вужчий присінок. Під опасанням стіни з відкритих фарбованих брусів зрубів, над опасанням - надокучлива бляха. Кидаються у вічі "надутої" форми маківки, влаштовані на гребенях дахів бабинця і вівтаря, а також на ліхтарі над верхом нави. На жаль, оригінальна дзвіниця не збереглася - замість неї використовували просто деревяну конструкцію, під дашком якої висить невеликий дзвін
о. Роман Іванків
м.Надвірна
Храм Благовіщення, як і вся Українська Греко-Католицька Церква, пройшов також довгий мученицький шлях у боротьбі за своє відродження та відбудову. В результаті, завдяки Божому Провидінню й важкій довголітній праці тисяч наших парафіян, вистояв і переміг у цій святій боротьбі, та сьогодні засіяв у всій своїй красі на славу Господа нашого Ісуса Христа та Пресвятої Діви Марії. Ще перед початком 2-ї світової війни наші предки вирішили збудувати в м. Надвірна новий Храм Божий, бо існуюча на той час невелика дерев’яна церква вже не вміщувала усіх віруючих. Після виготовлення проекту львівським інженером Леоном Левінським, церковна громада в 1937 році розпочала будівництво нового Храму. Тисячі працездатних мешканців Надвірної приступили до роботи: заготовляли і возили з с. Дора (біля м. Яремче) камінь для фундаменту, робили цементобетонний розчин і мурували фундамент, завозили цеглу та виконували інші роботи. За зібрані грошові пожертви були закуплені та заготовлені будівельні матеріали: цегла, вапно, цемент, бляха покрівельна, лісоматеріали та інші. До осені 1937 року збудували фундамент Храму, в який була вмурована мармурова таблиця з таким 27 вересня 1937 року наріжний камінь освятили єпископ УГКЦ Іван Лятишевський та декан Надвірнянської парафії о. Дмитро Шевчук. Почали мурувати цегляні стіни будинку Храму, однак через вибух 2-ї світової війни 1 вересня 1939 року, будівництво припинилося. Та люди вірили, що після війни настануть кращі часи і будівництво можна буде продовжити. Після війни московсько-більшовицька влада конфіскувала всі заготовлені ще до війни матеріали,а продовжувати будівництво Храму категорично заборонила, як і заборонила нашу Українську Греко-Католицьку Церкву. Так, більше півстоліття простояв фундамент Храму з частково вимуруваними стінами із каменю та цегли, ви¬сота яких місцями сягала до 3-4 метрів. У тодішньої Радянської влади були наміри ви¬користати недобудований будинок Храму як цех по виробництву меблів, а потім як склад. Однак жителі міста і віруючі парафіяни як могли, так захищали свій Храм. І захистили. В кінці 1989 року ініціативна група членів цер¬ковного комітету почала добиватися дозволу тодішньої комуністичної влади на продовження будівництва Храму, для чого були організовані виїзди до Москви, Києва та обласних владних установ. 4 листопада 1990 року дозвіл був отриманий. По інженерному проекту, виготовленому ще в 1937 році, який зберіг у себе вдома бл. п. Михайло Ількович Григораш, будівництво Храму відновилося. З великим піднесенням і побожністю вийшли на будову Храму тисячі парафіян нашого міста. Люди віруючі (і не віруючі) по мірі своїх можливостей жертвували гроші на придбання матеріалів, для харчування робітників, які працювали на будові, люди по черзі готовили обіди. Велику допомогу надавали промислові під¬приємства м. Надвірної та інших міст. Впродовж 1990-1993 років будинок Храму був побудований, були установлені куполи (бані) за допомогою крану, який виділив Надвірнянський нафтопереробний завод. Назрів той час, що наша УГКЦ вийшла з підпілля. 24 серпня 1991 року була проголошена незалежність України і відбудова нашого Храму співпала з відбудовою Української Самостійної Соборної Держави. о. Григорія Сімкайла було призначено деканом і парохом церкви Воздвиження Чесного Хреста, а згодом - керівником будівництва Храму Благовіщення. Будівельно-монтажні та всі інші роботи на будові Храму проводилися під керівництвом інженера-виконроба Василя Михайловича Свідрука. Постачання будови Храму матеріальними ресурсами було поручено Анатолію Федоровичу Шуфлину, який продовжував працювати головою церковного буді-вельного комітету, а останніми роками - заступником керівника будівництва Храму. Спочатку були наміри і надія закінчити будівництво Храму за 3-4 роки, але через нестачу коштів будівництво розтягнулося на довше. Через економічну кризу в дер-жаві, несвоєчасну виплату зарплатні та пенсій, люди не могли вносити великі пожертви; обмежені можливості щодо пожертв були також і в промислових підприємствах. Та все ж поступово, з Божою поміччю і завдяки пожертвам добрих л.дей, будівництво Храму продовжувалося. В 1995 році були виготовлені ліпні об’ємні елементи для оздоблення стін, а також художньо-живописні і позолотні роботи святилища (художники Володимир Петрович Федорів та Дмитро Степанович Левус). В 1996 році виготовлена перша полови¬на іконостасу (художники Дмитро Степанович Левус та Зиновій В'ячеславович Меньших), а також був розпочатий художній розпис Храму, який закінчено 1998 року (авторський колектив художників під керівництвом Івана Романовича Волоса, ікони написав художник Мирослав Заяць). В 1997-1998 роках були виготовлені двері з дубових дощок (столяр Богдан Михайлович Гричко), а також закінчені позолотні роботи Храму (золотар Дмитро Степанович Левус). В 1998-99 роках була споруджена цементобетонна підлога і покрита керамічною плиткою (бригада плиточників Івана Григоровича Левківа), а також виготовлено 52 шт. церковних лавок (майстерня парафії Св. Францішка з Вінниці - настоятель парафії о. Володимир Халуп’як). Були також встановлені світильники (павуки) та інша освітлювальна арма¬тура (майстер Роман Омелянович Завадський). В 1999-2000 роках змонтовано водовідвід з території Храму і зроблені сходи та паркан до центрального входу(бригадир Іван Григорович Левків). В 2000 році Надвірнянська Міська рада виконала брукування передньої частини території Храму (міський голова Михайло Капак). Крім того було побудовано біля Храму господарський будинок, в якому розміщено котельню для обігрівання Храму, кухню і сан. вузол, церковну канцелярію, на 2-му поверсі - гуртожиток з 3-х кімнат. Було виконано ще багато різних робіт, як наприклад, монтаж електроосвітлення, газопостачання, водопровід, паркетна підлога в святилищі, ризниці та па¬ламарській кімнаті, були закуплені 6 дзвонів, які на жаль, встановлені тимчасово на одному з куполів, бо в перспективі будемо будувати дзвінницю. Фактична собівартість виконаних робіт під кінець 2000-го року становить приблизно 1 мільйон 500 тисяч гривень. Освячено собор Правлячим архиєреєм Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир Павлом (Василиком) 7 квітня 2000 року.
о. Андрій Бакота
м Надвірна
вул. Княгині Ольги,
Надвірна Церква Воздвиження Чесного Хреста 1835 Церква на карті. Фото 27. 07. 2014, Ігор Пунда. Найдавніша згадка про надвірнянську церкву датована 1644 роком. В той час церква була під титулом Різдва Христового. Через 36 років в містечку вже стояли дві церкви, а на початку XVIII ст. відзначені три церкви. Нинішня дерев’яна церква Покрови Пр. Богородиці збудована майстром Михайлом Момотом у 1835 році. Посвячена у 1840 році. Була філіяльною парафіяльної церкви Благовіщення в Надвірній. Після 1989 року переосвячена громадою УГКЦ на Воздвиження Чесного Хреста. Церкву побачите в центрі містечка, біля вулиці Княгині Ольги. Гуцульського типу одноверха святиня, вівтарем орієнтована до північного сходу. Має тільки одну прибудову - захристію при східній стіні вівтаря. Неймовірно, але на церкві нема жодних сучасних матеріялів - стіни над опасанням і причілки все ще під гонтами. На надпоріжнику одних з вхідних дверей до церкви збереглися давні різьблені написи. З південного заходу від церкви стоїть дерев'яна дзвіниця, стіни другого і третього ярусу якої також оббиті гонтами.
о. Михайло Мільчаковський
м. Надвірна
о. Юрій Зеленчук
м. Надвірна
о. Ярослав Онуфрак
м. Надвірна
о. Богдан Михайлина
с. Стримба
Історія церкви Св. Миколая Є версія, що храм зведено в 1840 році, а є припущення про 1908-1910 роках і навіть про 1924. Але швидше за все, що перша дата свідчить про будівництво дерев`яної церкви, а остання повідомляє нам час реставрації споруди після руйнувань у часи Першої світової війни . Церква зберігає святий іконостас. Перший іконостас виконав Василь Турчиняк в період з 1910 року по 1934, але після його оновили, і зараз в церкві знаходиться сучасний іконостас. Сам храм у використанні громади УГКЦ (українська греко-католицька церква). Read more at: https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/77179_cerkov-sv-nikolaya-strymba.htm
о. Михайло Паньків
с. Парище
о. Василь Нагорняк
с. Бортники
о. Петро Третяк
с. Гончарів
о. Василь Луців
с. Делева
о. Богдан Морико
с. Жуків
о. Володимир Барновський
с. Ісаків
Вперше церква в Ісакові згадується на початку XVIII ст. В середині цього ж століття громада звела нову дерев'яну церкву. На її місці у 1886 році постала наступна церква, також з дерева. Знищена під час Першої світової війни. У 1925 році замість неї за проєктом архітекта Олександра Лушпинського збудували існуючу сьогодні п'ятиверху дерев'яну церкву. Посвячена щойно у 1935 році. Не відомо чи була діюча в радянський час. В користуванні громади Української Греко-Католицької Церкви. Занесена до пам'яток архітектури місцевого значення. Розташована посеред села, з півночі від сільської дороги, напроти цвинтаря, на схилі. Прицерковну територію оточує з трьох(?) сторін невисокий кам'яний мур. Хрещата в плані споруда з виразним силуетом, який утворюють маківки з ліхтарями на двоярусних верхах. Церква має три прибудови: дві ризниці при стінах вівтаря і маленький ганок під піддашшям з заходу від бабинця. Сьогодні стіни під опасанням ошальовані дерев'яною вагонкою, більшість вікон замінили пластиковими. Мурована дзвіниця стоїть на захід від церкви.
о. Богдан Морикот
с.м.т. Обертин
вул. Хмельницького
 о. Ярослав Біляїв
с. Озеряни
о. Руслан Босович
с. Олеша
о. Віталій Павлюк,
с. Олещина
о. Володимир Барновський
с. Петрів
о. Михайло Давиденко
с. Сокирчин
о. Михайло Давиденко
с. Хотимир
о. Петро Третяк
с. Яківка
о. Володимир Дячук
с. Богородичин
о. Віталій Попадюк
с. Баб’янка
о. Іван Коваль
с. Виноград
о. Олег Федак
с. Ворона
о. Юрій Боєчко
с. Грабич
о. Олег Федак
с. Глибока
о. Ігор Андрусяк
с. Голосків
о. Іван Коваль
с. Закрівці
о. Олег Вижга
с. Казанів
о. Михайло Годованець
с. Лісна Слобідка
о. Віталій Попадюк
с. Лісна Слобідка
Перша церква в Лісній Слобідці збудована на початку XVIII ст. Згідно карти 1783 року вона стояла в іншому місці села. Теперішня дерев'яна церква збудована і посвячена у 1839 році. Була парафіяльною. Стіни над опасанням вкриті бляхою у 1970-х роках. У 2009 році греко-католицька громада святкувала 170-ліття церкви, яка належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Церква стоїть посеред південної частини Лісної Слобідки, на просторій ділянці біля головної дороги, недалеко напроти іншої церкви. Вівтарем орієнтована до південного сходу. Дещо нестандартного вигляду для цього району церква, адже її хрещата в плані конструкція не завершена верхом. Бабинець і бічні рамена нави значно розбудовані. По осі церкви до вівтаря прибудована трохи вужча захристія. Вікна у стінах церкви замінили пластиковими. З південного заходу від церкви, при дорозі, побачите велику дерев'яну триярусну дзвіницю, кути другого і третього ярусу якої прикрашені маківками, а на стіні третього ярусу є циферблат годинника.
о. Василь Дмитрук
с. Лісний Хлібичин
о. Андрій Гончаренко
с. Ліски
о. Андрій Гончаренко
с. Молодилів
о. Василь Куриляк
с. Раківчик
о. Ярослав Іваник
с. Сідлище
о. Василь Куриляк
с. Торговиця
Церква Святого Архістратига Михаїла села Торговиця побудована у 1906 році на пожертви мешканців села. У той час настоятелем був священик Северин Ступницький. Новозбудований Храм завжди був наповнений вірними, які знаходили тут душевний спокій, розраду та спасіння для душі. Навіть у важкі часи двох світових воєн та під час радянської окупації Храм залишався відчиненим і збирав віруючих на молитву. У 1994 році, за настоятельства священика Миколи Гринюка, відбувся розпис церкви майстрами зі Львівщини. 2006 р. – громада відсвяткувала 100-літній ювілей Храму. На запрошення настоятеля священика Віктора Шици святкове Богослужіння очолив Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Іоан (Бойчук) у співслужінні чисельного духовенства. В 2009 році розпочалось відновлення Храму: відреставровано центральний світильник, кивот, замінено вікна, вхідні двері, а також престіл. 2013 р. – з нагоди храмового празника, з Архієрейським візитом церковну громаду відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та, в співслужінні духовенства Отинійського благочиння, очолив святкову Божественну Літургію. Перед початком Богослужіння відбулося освячення нового престолу, на якому ще багато поколінь будуть приносити Безкровну Жертву на славу Господню і спасіння людських душ.
о. Олег Вижга
с. Воскресінці
о. Андрій Квік
с. Іванівці
На місці, де стоїть теперішня дерев'яна церква, на карті 1783 року вказаний цвинтар. Перша в історії Іванівців церква постала у 1822 році і збереглася до тепер. Інтер'єр церкви розмальований у 1867 і 1889 роках. Була філіяльною парафіяльної церкви в Товмачику. Ремонтована зовні на зламі 1990-х - 2000-х років. У користуванні православної громади, належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Іванівецька церква розташована в південно західній частині села, навпроти цвинтаря, в оточенні дерев. В плані одноверха церква утіорює довгий хрест завдяки дуже розбудованому бабинцю. Приземиста, її відрізняють чотири високі ліхтарі з маківками на гребенях дахів. Рівноширока захристія прилягає зі сходу до вівтаря. Стіни над опасанням оббиті пластиком, вікна також замінили пластиковими. До церкви ведуть декілька входів, на стіні біля дверей північного входу до нави намальовані двоє святих. Дзвіниця дерев'яна двоярусна (другий ярус під пластиком) стоїть зі сходу від церкви.
о. Ярослав Марунчак
с. Княжвір(Баня)
о. Іван Шинкарук
с. Княждвір(Хатки)
о. Юрій Лукачик
с. Ковалівка
В 1893 р. в с. Ковалівка побудовано та освячено гарну дерев’яну однокупольну церкву під гонтою на честь Святого Великомученика Димитрія Солунського. На початку вона входила до парафії Храму Святого Миколая с. Стопчатів в статусі дочірньої. У 1913 р. церкву перекрили оцинкованою бляхою. У 1960 р. церковну громаду зняли з реєстрації і Храм закрили. В його приміщенні відкрили картинну галерею, де в основному виставлялися на огляд учнівські малюнки. 14 травня 1989 р. під натиском громади церкву було відкрито. В даний час в Храмі проводять почергово богослужіння дві конфесії: УПЦ КП та УГКЦ. Біля церкви розташовані два цвинтарі – старий і новий. Також на церковному подвір’ї міститься одноярусна дзвіниця, на якій є чотири дзвони. 8 листопада 2012 року стараннями настоятеля та парафіян було замінено престіл і жертовник, які освятив Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Іоан (Бойчук).
о. Руслан Надвірнянський
с. Нижній Вербіж
о. Михайло Дзюба
с. Печеніжин
о. Ігор Квартюк
с. П᾽ядики
о. Роман Площак,
с Рунгури
о. Юрій Максим᾽юк
с. Слобода
о. Олег Гриців
с. Сопів
ерква Покрови Пресвятої Богородиці знаходиться у центрі села. У всі часи вона була джерелом духовності, навіть в період атеїстичної влади сюди сходилися люди, щоб приклонити свої голови та коліна на знак глибокої віри. Церква побудована ще 1852 року, а посвячена 14 жовтня 1853 року на честь Покрови Пресвятої Богородиці. В її будівництві брали участь: Михайло Филипів, Федір Свірнюк, Максим Федюк, Яків Томенко та інші ґазди. Згідно з документами Львівських фондів Галицької фінансової прокуратури і Галицького намісництва у ІІ пол. XVIIIст. церква була дерев’яною, покрита гонтовим дахом. Поруч була стодола і стайня. У 1901 році замінили гонти бляхою. У 90-х роках церкву обновили місцеві майстри-маляри Микола Дебелко та Мирослав Бойчук. Сучасний іконостас відреставровано у 2007 році.
о. Олег Ткачук
с. Спас
о.м. Роман Іваник
с. Товмачик
о. Іван Виксюк
с. Шепарівці
Розклад богослужінь Вівторок 9:00 Свята Літургія за здоров’я Середа 17:30 Сповідь 18:00 Свята Літургія за батьків та дітей і за шкільну та студентську молодь, християнські подружжя нашої парафії. Четвер 9:00 Свята Літургія за упокій ПЕРША П’ЯТНИЦЯ МІСЯЦЯ Сповідь та Святе Причастя для хворих та немічних у селі протягом дня 17:30 Сповідь 18:00 Свята Літургія за здоров’я. Чин молебня над хворими та недужими. Помазання єлеєм, освяченим на мощах блаж. Миколая Чернецького. Неділя 8:30 Сповідь 9:00 Свята Літургія.
с. Бистриця
о. Григорій Данчишин
с. Битків
о. Володимир Чорноокий
с. Битківчик
о. Андрій Будзак
с. Білозорино
о.м. Богдан Михайлина
с. Зелена
о. Володимир Андрусяк
с. Максимець
о. Григорій Данчишин
с. Пасічна
– о. Олексій Градюк
с. Пасічна
о. Григорій Данчишин
с. Пнів
о. Ярослав Онуфрак
с. Постоята
о. Олексій Градюк
с. Черник
о. Мирон Тимів
с. Вовчківці
о. Ярослав Стеф᾽юк,
с. Джурів
о. Сергій Радченко
с. Залуччя
о. Богдан Киктик
с. Завалля
о. Василь Бобер
церква Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа
с. Княже
о. Богдан Киктик
с. Орелець
о. Ярослав Стеф᾽юк
с. Підвисоке
о. Михайло Луканюк
с. Прутівка
о. Василь Бобер
м. Снятин
о. Михайло Луканюк
с. Стецева
о. Іван Гаврилаш
с. Стецівка
о. Іван Гаврилаш
с. Волосів
о. Степан Лящун
с. Гаврилівка
о. Юрій Виксюк
церква св. Параскеви Пятниці
с. Камінне
о. Володимир Найда
церква свв. Косми і Дам᾽яна
с. Лісна Тарновиця
о. Василь Нагорняк
Церква Різдва св. Івана Христителя
с. Перерісль
В цьому селі церква існувала вже у 1677 році. Замість старої дерев'яної церкви з XVII ст. у 1822 році збудували наступну дерев'яну церкву, яка згоріла. Нову церкву будували на її місці будували 12 років і посвятили у 1903 році. Була парафіяльною. Тепер це - пам'ятка архітектури місцевого значення, в користуванні православної громади. Церква стоїть в центральній частині села, біля школи, напроти мурованого храму УГКЦ. Одноверха, в плані утворює хрест. З обидвох сторін до вівтаря прибудовані ризниці. З заходу до бабинця прилягає маленький присінок. Зовні церква повністю відремонтована: верх і дахи перекриті новою бляхою, стіни над опасанням ошальовані фальшбрусом, під опасанням - дерев'яною вагонкою "під ялинку". Вікна замінили металопластиковими. Дерев'яна триярусна дзвіниця розташована з півдня від церкви.
о. Василь Панівник
церква св. Параскеви
Тисменичани
Існуюча церква зведена в 1865 році. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. У 2010 р. освятили наріжний камінь під будівництво нового мурованого храму св. Дмитрія. При головній дорозі Тисменичан, затиснена на невеликій ділянці стоїть місцева деревяна церква. В плані хрещата, має один верх. До вівтаря з обидвох сторін прилягають прибудовані ризниці, до бабинця по осі церкви - незначно вужчий присінок, перед яким влаштували захисне накриття. Темно жовтого кольору стіни під опасанням шальовані деревяною вагонкою "під ялинку", захищені від дощу широким піддашшям. Над опасанням стіни оббиті бляхою, яка повністю покрита чеканкою. Вікна у церкві (крім восьмерика) замінили пластиковими. З південного заходу від церкви збереглася деревяна триярусна вкрита наметовим дахом дзвіниця
о. Юрій Гринчук
церква св. Параскеви
с. Фитьків
Відомо, що фитьківська церква найраніше згадується в другій половині XVII ст. Давніша церква на карті 1783 року позначена там же, де й сучасна. В середині ХІХ ст. замість попередньої збудували наступну дерев'яну церкву. Розібрана перед закладанням нової дерев'яної церкви. У 1928 році за проєктом архітекта Євгена Нагірного збудована і посвячена дерев’яна церква, яка збереглася до тепер. Для будівництва частково використали придатне дерево з розібраної церкви. Розмальована у 1930-х роках. Церква була парафіяльною. В радянський період не чинна. Богослужіння відновлені у 1989 році. Сьогодні в користуванні громади УГКЦ, пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква стоїть біля школи, з заходу від дороги. Тому вхід до церкви зробили зі сходу, а вівтар відповідно розвернули на захід. В плані церква хрещата, досить довга, завершена одним верхом. При гранчастому вівтарі прибудовані ризниці. Гребінь даху бабинця вінчає високий ліхтар з маківкою. Крім головного входу до бабинця є додаткові у стінах бічних рамен нави. Зовні церква відновлена, вікна замінені пластиковими. З південного сходу від церкви розташована сучасна дзвіниця - мурований перший ярус і дерев'яні другий і третій. Попередня дерев'яна дзвіниця простояла до 1980-х років. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006. Інформація Василя Слободяна і Юрія Дмитрука.
о. Іван Качанюк
церква св. Арх. Михаїла
с. Цуцилів
Згідно переказів, існуючу деревяну церкву придбали в с. Стримба (приміське до м. Надвірна) і перевезли до Цуцилова, де поставили на грунті, який виділив пан Цуциловський. Церква походить з 1807-1808 рр. Була зачинена з 1958 (або 1961 р.) по 1989 рр. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УГКЦ. В південній частині Цуцилова, на захід від цвинтара, на рівній ділянці вже понад двісті років існує місцева деревяна тризрубна одноверха святиня. Привертають погляд темно жовтого кольору стіни під опасанням, прибудованих зашкленого ганку і прямокутних ризниць. Також неможливо не зауважити над входом до церкви жовте сонце на синьому небі. Ну і трираменний хрест на маківці ліхтаря над навою... З півночі від церкви все ще стоїть деревяна триярусна дзвіниця, яку від дощу захищає пірамідальний дах. Не рамонтований вигляд церкви свідчить, що нею постійно не користуються.
о. Володимир Ділета
церква св. Дмитрія
с. Антонівка
На карті з 1783 року на краю села, приблизно на місці існуючого сьогодні цвинтаря, позначена каплиця. Перша дерев'яна однобанна церква гуцульського типу збудована коштом парафіян та інших доброчинців у 1848 році. Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Братишів. Стіни надопасання оббили бляхою перед 1992 роком. Церква в користуванні громади УГКЦ. Розташована в північно західній частині села, біля повороту з головної дороги до цвинтаря, на терасі схилу. Невелика, хрещата в плані, одноверха церковця. З півдня до вівтаря прибудована ризниця, з заходу по осі церкви - вужчий присінок. Під опасанням стіни з відкритих фарбованих брусів зрубів. Середхрестя нави завершує дуже низький восьмерик, вкритий невеликим шоломовим верхом з ліхтарем і маківкою на вершині. Сьогодні верх виглядає непропорційно малим до решти об'ємів будівлі - церкву значно розбудували додаванням бічних рамен нави. З заходу від церкви існує дерев'яна двоярусна дзвіниця, перший ярус якої ширший.
о. Олег Легкодух
церква Успення Пресвятої Діви Марії
с. Братишів
о. Іван Гуцуляк
церква св. Юрія Переможця
с. Гостів
о. Володимир Майданчук
Церква Покрови Пр. Богородиці
с. Гавриляк
Теперішня церква з дерева зведена у 1794 році як перша в селі і посвячена під титулом Прсв. Трійці. Після ремонтів у ХІХ ст. отримала сучасні форми. В той час її переосвятили на церкву Покрови Пр. Богородиці. Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Чортовець. З 1991 року належить до пам'яток архітектури місцевого значення (охор. № 1016-М). Сьогодні церквою користується громада УПЦ Київського Патріархату(?). Стоїть в центрі села, при головній дорозі, навпроти забудови, на ділянці, яка має схил, оточеній деревами. Типова церква гуцульського типу - хрест в плані, один верх. Чомусь вівтар церкви орієнтований до півдня. При вівтарі зі сходу прибудували ризницю. Церква має два входи: з півдня до нави і з заходу до бабинця. Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубу, над опасанням все під бляхою. Невеличкі вікна в стінах церкви замінили пластиковими. З заходу від церкви розташована дерев'яна дзвіниця. ЛІТЕРАТУРА: "Церкви Прикарпатського краю". Р. Процак, Івано-Франківськ, 2006. Інформація Василя Слободяна.
Церква Св. Арх. Михайла
с. Гончарів
Відомо, що в XVII ст. в селі стояла церква. Наступна після неї, також дерев'яна, збудована на початку XVIII ст. Була розташована на східній околиці села, за потоком. Знищена вогнем на початку ХІХ ст. Незабаром на новому місці постала нова церква, також дерев'яна. Очевидно, теж згоріла. У 1842 році замість неї громада збудувала існуючу сьогодні дерев'яну церкву. Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Обертин. В радянський період до 1989 року стояла зачиненою. 18 листопада 2012 року церква святкувала 170-ліття з часу будівництва. Пам'ятка архітектури місцевого значення. В користуванні громади УГКЦ. Церква стоїть на пологому схилі південно західної частини села, біля цвинтаря, поблизу забудови. Невелика безверха двозрубна будівля (нава і бабинець в одному зрубі), вівтар якої орієнтований не до сходу, а до заходу. З півдня до вівтаря прибудована велика ризниця. До церкви ведуть два входи - з півдня і сходу. Стіни надопасаня оббили, ймовірно, пластиком. З південного сходу від церкви збереглася дерев'яна триярусна дзвіниця. Виглядає, що збудована за незалежності України.
Церква Успення Пресвятої Діви Марії
с. Колінці
о. Микола Притула
церква св. Арх. Михаїла
с. Королівка
Про церкву в цьому селі є згадки ще з другої половини XVI ст. Церква під посвятою Св. арх. Михайлу вперше згадана в другій половині XVII ст. Нова дерев'яна церква постала в Королівці на початку XVIII ст. Вже у 1803 році вона згоріла. Наступного року громада спромоглася виставити нову церкву, також дерев"яну. Цю церкву знищили у 1916 році під час боїв Першої світової війни. Для богослужінь громада збудувала тимчасову каплицю. У 1926 році постала нова дерев'яна церква. Подібна до також дерев"яної церкви з села Ісаків, адже королівську церкву також проектував архітект Олександр Лушпинський. Церква була парафіяльною. На сьогодні наймолодша за віком серед збережених дерев'яних у районі, збудованих до 1989 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення, в користуванні громади УГКЦ. Розташовується в центрі Королівки, при дорозі і біля забудови. Навколо церкви росте чимало ялинок. Хрещата в плані, п'ятиверха, вівтар якої орієнтований майже на північ. При вівтарі з обидвох сторін прибудовані ризниці. Додаткові входи до церкви розташовані в бічних раменах. По зовнішньому ремонті стіни під опасанням ошалювали горизонтально фальшбрусом, частину вікон замінили пластиковими. Над опасанням стіни оббиті бляхою з художнім карбуванням ще з початку 1990-х років (?). Біля входу на прицерковну територію стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця, стіни якої суцільно оббиті фальшбрусом.
о. Богдан Буржмінський
Церква Царя Христа
с. Локітка
о. Сергій Козак
церква Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа
с. Надорожна
Про церкву в Надорожній згадується в другій половині XVII ст. Ймовірно, на початку наступного століття збудували наступну, також дерев'яну церкву. Нова триверха дерев'яна церква гуцульського типу постала у 1777 році, очевидно, на місці давнішої. Церква стояла зачиненою з початку 1960-х років до кінця 1980-х років. Після відкриття ремонтована. Саме тоді, ймовірно, піддашшя церкви, а також стіни надопасання, по гонтах оббили бляхою. Сьогодні церквою користується громада УГКЦ. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква стоїть посеред села, на терасі невисокого схилу, оточена вічнозеленими деревами. Хрещата в плані споруда з трьома верхами, в якій з півночі до вівтаря прибудована ризниця. До церкви заходять через два входи: з заходу до бабинця і з півдня до нави. Під опасанням стіни зберегли оригінальні - відкриті бруси зрубів, правда, пофарбовані. З південного сходу від церкви, в кутку прицерковної території, стоїть широка і приземиста дерев'яна триярусна дзвіниця
о. Роман Нестерак
с. Нижнів
о. Руслан Пасічний
церква Різдва Пресвятої Богородиці
с. Новосілка
Збережена сьогодні дерев'яна церква, перша в історії села, збудована 1729 року. Була філіяльною парафіяльної церкви в Петрилові. В другій половині XVIII ст. церкву зовні ремонтували. Цікаво, що парафіяни вважають дату ремонту церкви датою її будови, тому на дверях церкви розташували табличку з написом: "Село Новосілка, церква Пресвятої Богородиці, збудована: р. 1872 дня 24/12". Не відомо чи церква була чинною в радянський період. Сьогодні церквою користується греко-католицька громада. Не зважаючи на давній вік церкви її не занесли до жодного переліку пам'яток архітектури. Церква розташована біля центру села, при бічній дорозі, напроти забудови, на маленькій ділянці в оточенні дерев. Тризрубна, одноверха, видовжена в плані, оскільки захристія прибудована до вівтаря по осі церкви. До речі, вівтарем церква орієнтована до південного сходу. Церква опирається на бетонний фундамент. Вхід - з півдня до бабинця. Під опасанням стіни ошальовані дерев'яною вагонкою. Вікна в стінах церкви дуже малі. Хрест, який вінчає маківку ліхтаря верху нави виглядає оригінальним, інші хрести нові. З півдня від церкви збереглася невелика дерев'яна двоярусна дзвіниця.
о. Євстахій Гасяк
церква св. Миколая
с. Остриня
В цьому селі дерев'яна церква вперше згадана в документах ще в середині XV ст. В середині XVIII ст. в Острині згадана стара дерев'яна церква. Тоді ж замість неї збудували наступну церкву, також з дерева. Збережена сьогодні дерев'яна церква гуцульського типу збудована у 1884 році. Була парафіяльною. Перед 1992 роком стіни надопасання церкви оббиті бляхою - з того часу зовнішній вигляд церкви суттєво не змінився. Церкву не внесли до переліку пам'яток архітектури. Сьогодні ця святиня в користуванні громади УГКЦ. Стоїть в південній частині села, на цвинтарі, біля дороги. Церква утворює хрест в плані, має один верх, опирається на фундамент з кам'яних блоків. Крім входу з заходу до бабинця є бічний з півдня до нави. При північній стіні вівтаря існує прибудована ризниця. Стіни під опасанням зберегли з відкритих нефарбованих брусів зрубу. З північного заходу від церкви стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця.
о. Василь Палюга
церква св. Арх. Михаїла
с. Палагичі
Згадки про церкву в Палагичах вже є в документах з XVI ст. В середині XVIII ст. збудували нову дерев'яну церкву. Не відомо, що з нею сталося, але у 1895 році за проєктом архітекта Василя Нагірного збудували наступну дерев'яну церкву, яку наступного року посвятили. Ймовірно, баню і дахи церкви відразу покрили бляхою. Не відомо чи церква була чинною протягом радянського періоду. Сьогодні церква, яка належить до пам'яток архітектури місцевого значення, в користуванні громади УГКЦ. Розташована на високому березі річки Тлумач, у східній частині села, напроти забудови. Класична хрещата в плані одноверха святиня гуцульського типу, правильно орієнтована, з прибудованими до північної та південної стін вівтаря ризницями. Вхід до церкви з заходу через зашклений ганок до бабинця або з півдня до нави. Майже всі вікна в церкві замінили пластиковими. В північно західному куті прицерковної території збереглася невелика дерев'яна двоярусна дзвіниця. Також біля церкви побачите муровану каплицю-усипальню з вмурованою таблицею, на якій вибито: "Augusta z Zinnaglow Edenharter 1858-1937 Pokoj jej duszy".
о. Володимир Медвідь
Церква свв. Косми і Дам᾽яна
с. Петрилів
Петрилівська церква згадується в документах з XVII ст. Ймовірно, тодішня церква була збудована в цьому ж столітті. В середині XVIII ст. замість неї зведена нова дерев'яна церква, яку через сто років замінила наступна святиня, також з дерева. Простояла вона дуже мало років і згоріла у 1888 році. За одними даними вже в тому 1888 році збудували нову церкву, за іншими даними - у 1892 році (або ж тоді її освятили). Була парафіяльною. Зовнішній вигляд церкви суттєво не змінився з початку 1990-х років. Сьогодні пам'ятка архітектури місцевого значення в користуванні громади УГКЦ. Церква в Петрилові стоїть у східній частині села, недалеко на північ від головної дороги і на захід від цвинтаря, на пологому схилі. Ще одна святиня, яка в плані утворює хрест, має один верх і прибудовані ризниці до вівтаря. Стіни над опасанням оббили дерев'яною вагонкою, а простір під піддашшям при західній стіні бабинця перетворили у присінок. Бічний вхід до церкви - з півдня до нави. Бури зрубів стін під опасанням ошалювали вертикально дошками з лиштвами. Мурована стінного типу дзвіниця розташована з південного заходу від церкви.
о. Євстахій Гасяк
Церква Преображення Господа нашого Ісуса Христа
с. Прибилів
о. Микола Римчук
церква Покрову Пресвятої Діви Марії
с. Тарасівка
о. Михайло Могила
церква Царя Христа
м. Тлумач
о. Микола Притула
церква Різдва Пресвятої Богородиці
с. Городниця
о. Ігор Ємчук
церква Покрову Пресвятої Діви Марії
с. Білка
о. Гнат Меуш
Церква Успення Пресвятої Діви Марії
с. Дубка
о. Юрій Гречин
с. Копачинці
о. Василь Скрипка
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com